«Ні я жива! Я буду вічно жити» icon

«Ні я жива! Я буду вічно жити»

Реклама:



Назва«Ні я жива! Я буду вічно жити»
Дата конвертації17.03.2013
Розмір81.4 Kb.
ТипДокументи
джерело


«Ні я жива! Я буду вічно жити»

(літературно-мистецька композиція)


В-1. Є в нашій літературі імена, що не потребують ні пишних шат красномовності, ані високих епітетів. Бо вони входять в свідомість кожного з нас з самого малечку, як голос матері, як сонячне світло, як подих вітру.


В-2. До них належить ім’я безсмертної поетеси, нареченої іменем своєї землі, – Леся Українка.


В-1 Ти себе Українкою звала,

І чи краще знайти ім’я,

Тій, що радістю в муках сіяла...

М.Рильський


В-2 Твоє слово разюче, як зброя,

Що боронить свій край і свій дім,

І схиляю в шанобі чоло я

Перед світлим безсмертям твоїм.

В.Сосюра


В-1. 139 років тому – 25 лютого 1871 року народилася майбутня співачка досвітніх огнів, донька Прометея – Леся Українка.


В-2. Сьогодні ми вшановуємо пам’ять Лесі Українки. Тож нехай лунає поміж нас слово Лесі і слово про Лесю як наша шана її величній пам’яті.


^ Сцена 1. « Родина. Дитинство » http://lesya.info/store/foto/lu_1878-1879_big.jpg

( Лунають звуки сопілки. Звучить весняна мелодія)


Учениця в ролі Лесі Українки (далі позначаємо Леся Українка)

^ На шлях я вийшла ранньою весною

І тихий спів несміло заспівала.

А хто стрічався на шляху зі мною,

Того я щирим серденьком вітала.


В-1. Мов крізь серпанок легендарності проступає до нас образ поетеси, гордої і ніжної, волелюбної і лагідної.


В-2. Леся була дитям Волині. У Звягелі вона народилася, у Луцьку написала свій перший вірш, а Ковельщина, куди родина Косачів преїхала в 1881 році, заполонила її душу природою, людьми й піснями.


^ Ольга Косач (сестра). Ми, діти, так зрослися зо всім колодяженсько-полісько-волинським, що уважали себе тоді й потім все життя не за чернігівців, як батько, не за полтавців, як мати, а за волинянів-поліщуків.


В-1. Що значила для Лесі родина?.. Мати Ольга Петрівна Косач-Драгоманова – відома письменниця і громадський діяч (Олена Пчілка). Батько Петро Антонович Косач - юрист за освітою, людина прогресивних поглядів, знавець світової літератури.


^ В-2. В сім’ї виховувалося шестеро дітей. Леся – друга дитина в сім ї. Появу кожної меншої дитини тут зустрічали з утіхою й радістю.

Колискова

(Учениця співає «Колискову» Лесі Українки, супроводжуючи грою на фортепіано).


^ Місяць яснесенький

Промінь тихесенький

Кинув до нас.

Спи ж ти, малесенький,

Пізній-бо час.

Любо ти спатимеш,

Поки не знатимеш,

Що то печаль.

Хутко прийматимеш

Лихо та жаль.


Тяжка годинонько!

Гірка хвилинонько!

Лихо не спить...

Леле, дитинонько!

Жить – сльози лить.


Сором хилитися,

Долі коритися!

Час твій прийде

З долею битися, -

Сон пропаде...


Місяць яснесенький

Промінь тихесенький

Кинув до нас.

Спи ж ти, малесенький,

Поки є час!


Ольга Косач (сестра). Леся, наша Леся! Здається, зовсім недавно прибігала вона до нас, вигадувала такі ігри, від яких ходором ходив увесь дім. Царівна наших дитячих мрій.


^ Леся Українка (внутрішній голос).

Я була малою горда, -

Щоб не плакать, я сміялась.


Як дитиною, бувало,

Упаду собі на лихо,

То хоч в серце біль доходив,

Я собі вставала тихо.


«Що, болить?» - мене питали,

Але я не признавалась –

Я була малою горда, -

Щоб не плакать, я сміялась...


Учні в ролі дітей родини Косачів.

- Леся змалечку була незвичайною дитиною. Мала напрочуд гарну пам ять.

- У 4 роки вона вже зовсім справно читала.

- У 5 – навчилася писати і грати на фортепіано.

- Ще через рік уміла шити і вишивати.

- Восьмирічною вимережила любимому таткові сорочку.


Мати. Леся прекрасна дитина, така без кінця добра, поблажлива до всіх. Дуже здібна, як до науки, так і до мистецтва. Леся пише вірші... Може, колись стане справжньою поеткою.

^ Леся Українка. Мати була моїм першим критиком. Вона виявляла велику вимогливість, змушувала мене знову і знову переробляти написане. Вона була зі мною у найсвітліші і найважчі хвилини.


http://lesya.info/store/foto/lu_1897_big.jpgСцена 2. « Хвороба. Лікування »


Операція

(Два лікарі входять в білих халатах. Діалог)


  • Будемо сподіватися, колего, що операція пройшла успішно!

  • Пане професоре, але ж яка незвичайна ця наша пацієнтка... Без анестезії... витерпіти.

  • Так, так. Я такого витривалого пацієнта у своїй практиці не зустрічав. У мене при такій операції мужчини ведмедем ревуть, а тут ... тендітна жінка... зціпила зуби і мовчить. Неймовірно...

  • Пане професоре, а чи є надія на видужання?

  • Не знаю, не знаю. Складний випадок. Не можу нічого певного обіцяти...

(на сцені з являється Леся Українка і промовляє рядки вірша між репліками діалогу).

Ні, я хочу крізь сльози сміятись,

  • Тож безнадійна?..

Серед лиха співати пісні,

  • Безнадійна...

Без надії таки сподіватись,

Жити хочу! Геть думи сумні!


В-1. Хвороба підточувала здоров я, забирала сили. Змусила відмовитись від навчання музиці.

До мого фортепіано

(Учениця читає уривок з вірша , супроводжуючи грою на фортепіано).


^ Мій давній друже! Мушу я з тобо

Розстатися надовго... Жаль мені!

З тобою звикла я ділитися журбою,

Відвідувать думки веселі і сумні.


Коли я смуток свій на струни клала,

З являлась ціла зграя красних мрій,

Веселкою моя надія грала,

Далеко линув думок легкий рій.


Розстанемось надовго ми з тобою!

Зостанешся ти в самоті німій,

А я не матиму де дітися з журбою...

Прощай же, давній, любий друже мій!


Леся Українка (промовляє монолог на фоні звуку поїзда). Лікарі радили мені південний клімат. І почалися мої мандри в південні краї. Довгі, нескінченні мандри... Крим, Кавказ, Австрія, Німеччина, Болгарія, Єгипет, Італія... Все нові краєвиди за вікном, все нові люди...


^ Леся Українка (внутрішній голос)

І все-таки до тебе думка лине,

Мій занапащений, нещасний краю,

Як я тебе згадаю,

У грудях серце з туги, з жалю гине.


Леся Українка

До тебе, Україно, наша бездольная мати,

Струна моя перша озветься,

І буде струна урочисто і тихо лунати,

І пісня від серця поллється.


Леся Українка (внутрішній голос)

Ні долі, ні волі у мене нема.

Зосталася тільки надія одна:

Надія вернутись ще раз на Вкраїну,

Поглянути ще раз на рідну країну,

Поглянути ще раз на синій Дніпро,-

Там жити чи вмерти – мені все одно.


Сцена 3. « Кохання до Мержинського »


Леся Українка (внутрішній голос)

Мріє, не зрадь, я так довго до тебе тужила...


В-1. Птах кохання подарував Лесі свою пісню.

В-2. Із Сергієм Мержинським Леся Українка познайомилася у 1897 році, коли лікувалася в Ялті, хоча бачила його ще раніше у Києві.


^ Монолог Лесі Українки

(Звучить музика Бетховена «Місячна соната» або Ліста «Утешениє» )


В-1. У Мінську самотній помирав Мержинський...


Леся Українка. Для мене ця звістка не була несподіваною. Кілька місяців тому Сергій Костянтинович скаржився на здоров я. Потім писав, що стало гірше. Я й сама бачила, коли востаннє зустрічались, - він тане, мов свічка...

Листи одержали по обіді...


^ Діалог Лесі Українки і матері

  • Я не можу тобі заборонити іхати до нього, але благаю, зваж на своє здоров я, ти ледве тримаєшся на ногах.

  • Я поїду до нього



В-2. Мержинського не стало 3 березня 1901 року. Лариса Петрівна була з ним в його останню хвилину...


Леся Українка (внутрішній голос).

Чому ж я не плачу ?

Чому не ридаю?


^ Сцена 3. « Години праці. Робота над «Лісовою піснею»


Леся Українка

Як я люблю оці години праці,

Коли усе навколо затиха

Під владою чаруючої ночі.

І тільки я одна неподоланна

Врочистую одправу починаю

Перед моїм незримим олтарем.


В-2. В останні роки Леся працює ніби поспішаючи. Всього за 10 днів вона пише безсмертну «Лісову пісню». В далекому жаркому Єгипті їй вчувається пісня волинського лісу.


^ Леся Українка. Ще здавна тую Мавку в умі держала. Зачарував мене сей образ на ввесь вік. Та, певне, час прийшов сею затію утілити в життя...

Се була солодка мука горіння..., що не могла вночі спати, а вдень їсти.




^ Леся Українка (внутрішній голос).

І снилися мені все білі сни:

На сріблі сяли ясні самоцвіти,

Стелилися незнані трави, квіти,

Блискучі, білі... Тихі, ніжні зорі

Спадали з неба...


Сцена 4. Інсценізація «Лісової пісні»


Мавка. Ой, як я довго спала!

А хто мене збудив?

Весна ще так ніколи не співала,

Як оттепер. Чи то мені так снилось?


(Лукаш грає на сопілці. Він виходить, а Лісовик і Мавка ховаються. Лукаш хоче надрізати ножем березу, щоб сточити сік, Мавка кидається і хапає його за руку).


^ Мавка Не руш! Не руш! Не ріж! Не убивай!

Лукаш Та що ти, дівчино? Чи я розбійник?

Я тільки хтів собі вточити соку з берези.

Мавка Не точи! Се кров її. Не пий же крові з сестроньки моєї!

Лукаш Березу ти сестрою називаєш? Хто ж ти така?

^ Мавка Я – Мавка лісова.

Лукаш (не так здивовано, як уважно придивляється до неї).

А, от ти хто! Я від старих людей

про мавок чув не раз, але ще зроду

не бачив сам...

А чом же в тебе очі не зелені?

(Придивляється)

Та ні, тепер зелені... а були,

як небо, сині... О! Тепер вже сиві,

як тая хмара... ні, здається, чорні,

чи, може, карі... Ти таки дивна!..


А ти давно живеш на світі ?

Мавка Справді,

ніколи я не думала про те...

(Задумується).

Мені здається , що жила я завжди...


^ Сцена 5. «Прощальний акорд»


В-1. 1 серпня 1913 року в м.Сурамі зупинилося гаряче серце Лесі Українки.

(заключні рядки з «Лісової пісні» читають дівчата – учасники літературно-музичної композиції )


^ О, не журися за тіло!

Ясним вогнем засвітилось воно,

Чистим, палючим, як добре вино,

Вільними іскрами вгору злетіло.


Легкий пухкий попілець

Ляже, вернувшись, в рідну землицю,

Вкупі з водою там зростить вербицю, -

Стане початком тоді мій кінець.


Будуть приходити люди,

Вбогі й багаті, веселі й сумні,

Радощі й тугу нестимуть мені,

Їм промовляти душа моя буде.

Я обізвуся до них

Шелестом тихим вербової гілки,

Голосом ніжним тонкої сопілки,

Смутними росами з вітів моїх.


Я їм тоді проспіваю...


Леся Українка.


Інші будуть лунати пісні,

Вільні, гучні, одважні та горді,

Поєднаються в дужім акорді.

І полинуть у ті небеса,

Де сіяє одвічна краса,

Там на їх обізветься луною

Пісня та, що не згине зо мною.


Додати документ в свій блог або на сайт


Реклама:

Схожі:

«Ні я жива! Я буду вічно жити» iconК. В. Свистун, учитель української мови та літератури. “Ні! Я жива! Я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирає !”
Хіба жила на світі ще така жінка, в серці якої поєдналися б така мужність, така геніальність, такий вогонь і розум, така пристрасна...

«Ні я жива! Я буду вічно жити» icon«Україно! Доки жити буду – доки відкриватиму тебе»
...

«Ні я жива! Я буду вічно жити» iconКонкурс "Жива планета" проект-презентація: "Тварини в житті людини"
Міський екологічний проект "Екологічний вектор" Конкурс "Жива планета" проект-презентація: "Тварини в житті людини" Виконала: учениця...

«Ні я жива! Я буду вічно жити» iconКнига на пальмових листках з вічними мініатюрами, які ніколи не вицвітають, мають мало спільного із сучасними глянцевими виданнями
Книга найбільш складне і величне диво, створене людиною. Вона буде жити вічно. Зовнішній вигляд, звичайно, буде змінюватися. Книга...

«Ні я жива! Я буду вічно жити» iconБібліотеки історія жива

«Ні я жива! Я буду вічно жити» iconПереможці регіональної виставки-конкурсу якості «Я хочу жити в якісному світі» у 2009 році
У всеукраїнській національній виставці-конкурсу дитячого малюнка «Я хочу жити в якісному світі» у 2009 році

«Ні я жива! Я буду вічно жити» iconДивосвіт скарбів книжкових Виставка – презентація
Ведучий. Книжка – одне з найбільших див, створених людиною. З книжки ми дізнаємося про минуле та сьогодення, вона веде нас у захоплюючу...

«Ні я жива! Я буду вічно жити» iconВересень 2011-2012 н р
Виховна година «Хай вічно горить вогонь пам’яті» (22. 09 – День партизанської слави)

«Ні я жива! Я буду вічно жити» icon«Зробімо наше місто чистим»
«Всі хочуть жити в чистому та комфортному місті. Зробімо його таким разом!», «Всі хочуть жити в чистому та комфортному місті. Почни...

«Ні я жива! Я буду вічно жити» iconКонкурс на краще читання віршів про Батьківщину 21. 01-25. 01 21. 01 22. 01 Протягом тижня 5-9 1-9 1-9
Години спілкування «Вічно живи, Україно моя!» до Дня Соборності і Свободи України

Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©lit.govuadocs.com.ua 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи