Закон України \"Про вищу освіту\" icon

Закон України "Про вищу освіту"

Реклама:



НазваЗакон України "Про вищу освіту"
Сторінка9/10
Дата конвертації27.11.2012
Розмір1.3 Mb.
ТипЗакон
джерело
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

7. Кошторис бюджетних витрат вищих навчальних закладів обов`язково включає витрати на розвиток матеріально-технічної і лабораторної бази, забезпечення ліцензованими програмними продуктами для здійснення освітньої і наукової діяльності, а також на проходження виробничих і переддипломних практик студентами усіх рівнів вищої освіти.


Стаття 67. Формування та розміщення державного замовлення

1. Показники державного замовлення на підготовку кадрів із вищою освітою формуються за напрямами підготовки з урахуванням середньострокового прогнозу потреби у кадрах на ринку праці за освітньо-кваліфікаційним рівнем, академічними та освітньо-науковим і науковим ступенями підготовки спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері економічного розвитку і торгівлі у порядку, встановленому законодавством, та оприлюднюються на його офіційному веб-сайті не пізніше 1 жовтня року, що передує відповідному рокові вступу.

Державне замовлення на підготовку магістрів формується з урахування статусу вищого навчального закладу. Обсяг державного замовлення для підготовки фахівців академічного ступеня магістра становить не менше 50 % від випуску бакалаврів для вищих навчальних закладів, що мають статус національних, та не менше 75 % від випуску бакалаврів для вищих навчальних закладів, які мають статус дослідницьких.

Обсяг державного замовлення для підготовки фахівців академічного ступеня доктора філософії становить не менше 10 % від випуску магістрів для вищих навчальних закладів, що мають статус національних, та не менше 20 % від випуску магістрів для вищих навчальних закладів, які мають статус дослідницьких.

2. Показники державного замовлення на підготовку фахівців із вищою освітою формуються за участю вищих навчальних закладів, які мають визнані наукові школи, високу якість освіти та запити на фахівців від ринку праці, учасниками якого є як державні, так і акціонерні, приватні та інші підприємства, а також суб’єкти підприємницької діяльності.

3. Розміщення державного замовлення здійснюється у вищих навчальних закладах незалежно від форми власності у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, виходячи з національних та регіональних потреб держави і конкурентоздатності наявних науково-педагогічних шкіл вищих навчальних закладів. Інформація про обсяги розміщеного державного замовлення (в розрізі вищих навчальних закладів, напрямів підготовки і академічних ступенів) оприлюднюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки на його офіційному веб-сайті протягом 10 календарних днів з моменту підписання відповідних договорів.

4. Обсяг видатків на підготовку кадрів за державним замовленням розраховується виходячи з нормативу фінансової забезпеченості на одну особу, яка зарахована на відповідний рівень навчання, відповідно до методики розрахунку фінансування, затвердженої Кабінетом Міністрів України.

5. Фінансування за рахунок видатків Державного бюджету України підготовки фахівців з вищою освітою за напрямами і спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста та академічного ступеня бакалавра у вищих навчальних закладах здійснюється в обсягах, необхідних для забезпечення на кожні десять тисяч населення навчання не менше як ста студентів у професійних коледжах та ста вісімдесяти студентів в університетах, академіях, інститутах, коледжах, при цьому загальний обсяг державного замовлення встановити не менше, ніж 51 відсоток кількості випускників загальноосвітніх навчальних закладів поточного року.


Стаття 68. Платні послуги у сфері вищої освіти

1. Вищий навчальний заклад відповідно до законодавства та статуту може надавати фізичним та юридичним особам платні послуги за умови забезпечення надання належного рівня освітніх послуг як основного статутного виду діяльності.

2. Перелік платних освітніх та інших послуг, що можуть надаватися державними і комунальними вищими навчальними закладами, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Порядок надання платних освітніх та інших послуг, включаючи порядок визначення їх вартості, для осіб, які навчаються, встановлюється центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки, центральним органом виконавчої влади у сфері економічного розвитку і торгівлі та центральним органом виконавчої влади із забезпечення державної фінансової, бюджетної, податкової політики.

3. Державні і комунальні вищі навчальні заклади мають право надавати додатково платні освітні та інші послуги виключно понад обсяги, встановлені державним стандартом, та поза діяльністю, що фінансується за рахунок коштів відповідних бюджетів.

4. Платні освітні послуги можуть надаватися тими самими структурними підрозділами, що здійснюють навчальний процес за державним замовленням, або утвореними для надання платних послуг окремими структурними підрозділами навчального закладу, що діють на підставі положення, затвердженого відповідно до законодавства та статуту вищого навчального закладу.

5. Платні освітні та інші послуги надаються за умови відповідності матеріально-технічної бази вищих навчальних закладів вимогам законодавства, а у разі встановленої законодавством вимоги щодо необхідності ліцензування або отримання дозволів для надання платної послуги — після надходження таких дозвільних документів.

6. Розмір плати за весь строк навчання для отримання відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня, академічних, освітньо-наукового, наукового ступенів, підвищення кваліфікації, а також порядок оплати освітньої послуги (одноразово, щороку, щосеместрово, щомісяця) встановлюється у договорі (контракті), що укладається між вищим навчальним закладом та фізичною (юридичною) особою, яка замовляє платну освітню послугу для себе або для іншої особи, беручи на себе фінансові зобов’язання щодо її оплати.

Форма типового договору (контракту), що укладається між вищим навчальним закладом та фізичною (юридичною) особою на строк навчання, затверджується Кабінетом Міністрів України.

7. Розмір плати за весь строк навчання для отримання відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня, академічного, освітньо-наукового, наукового ступенів, підвищення кваліфікації встановлюється вищими навчальними закладами у грошовій одиниці України - гривні відповідно до офіційного індексу інфляції за попередній календарний рік і не може змінюватися протягом строку навчання.

Розмір плати за весь строк навчання не залежить від порядку плати за навчання та підлягає оприлюдненню у друкованих засобах масової інформації, інформаційних джерелах вищих навчальних закладів.


Розділ ХІІ. МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО


Стаття 69. Державна політика щодо міжнародного співробітництва у сфері вищої освіти

1. Держава з метою гармонізації законодавчих та інших нормативно-правових актів України у сфері вищої освіти та імплементації найважливіших положень міжнародних документів підтверджує пріоритетність норм міжнародних договорів, які підписуються від імені України.

2. З метою розвитку міжнародного співробітництва у сфері вищої освіти та інтеграції системи вищої освіти до світового освітнього простору держава сприяє:

1) впровадженню механізму гарантії якості вищої освіти для створення необхідної взаємодовіри, гармонізації систем оцінювання якості вищої освіти України та Європейського простору вищої освіти;

2) адаптації Національної рамки кваліфікацій до Європейської рамки кваліфікацій для забезпечення прозорості кваліфікацій, академічної та професійної мобільності в Європейському просторі вищої освіти;

3) співпраці з Європейською мережею національних центрів інформації про академічну мобільність та визнання;

4) впровадженню на міжнародному ринку результатів наукових, технічних, технологічних та інших розроблень вищих навчальних закладів, продажу їх патентів та ліцензій;

5) залученню коштів міжнародних фондів, установ, громадських організацій тощо для виконання у вищих навчальних закладах наукових, освітніх та інших програм.

3. Держава здійснює заходи щодо розвитку та зміцнення взаємовигідного міжнародного співробітництва у сфері вищої освіти і науки відповідно до двосторонніх і багатосторонніх міжнародних договорів.

4. Держава створює умови для міжнародного співробітництва вищих навчальних закладів усіх форм власності, наукових, проектних, виробничих, клінічних, лікувально-профілактичних, культурно-освітніх, спортивно-оздоровчих установ та організацій, що забезпечують функціонування та розвиток системи вищої освіти і науки, органів, які здійснюють управління вищою освітою, шляхом встановлення:

- відповідних бюджетних призначень у державному бюджеті, надання пільг під час сплати податків та зборів (обов’язкових платежів), пов’язаних із закупівлею послуг, навчального, наукового та виробничого обладнання, приладдя та матеріалів для провадження освітньої, наукової та науково-технічної діяльності на території України та за кордоном і ввезенням на митну територію України;

- вимог до фінансування відряджень за кордон педагогічних, науково-педагогічних та наукових працівників для педагогічної, науково-педагогічної та наукової роботи відповідно до бюджетів міжнародних договорів, а також договорів між такими вищими навчальними закладами та іноземними партнерами, укладених на виконання освітніх і наукових проектів у межах міжнародної технічної допомоги.


Стаття 70. Основні напрями міжнародного співробітництва у сфері вищої освіти

1. Вищі навчальні заклади здійснюють міжнародне співробітництво, укладають договори про співробітництво, встановлюють прямі зв’язки з вищими навчальними закладами, науковими установами та підприємствами іноземних держав, міжнародними організаціями, фондами тощо відповідно до законодавства.

2. Основними напрямами міжнародного співробітництва вищих навчальних закладів є:

1) участь у програмах двостороннього та багатостороннього міждержавного і міжуніверситетського обміну студентами, аспірантами, докторантами, педагогічними, науково-педагогічними та науковими працівниками;

2) проведення спільних наукових досліджень;

3) організація міжнародних конференцій, симпозіумів, конгресів та інших заходів;

4) участь у міжнародних освітніх та наукових програмах;

5) спільна видавнича діяльність;

6) надання послуг, пов’язаних із здобуттям вищої та післядипломної освіти, іноземним громадянам в Україні;

7) створення спільних освітніх і наукових програм з іноземними вищими навчальними закладами, науковими установами, організаціями;

8) відрядження за кордон педагогічних, науково-педагогічних та наукових працівників для педагогічної, науково-педагогічної та наукової роботи відповідно до міжнародних договорів України, а також договорів між такими вищими навчальними закладами та іноземними партнерами;

9) залучення педагогічних, науково-педагогічних та наукових працівників закордонних вищих навчальних закладів для участі у педагогічній, науково-педагогічній та науковій роботі у вищих навчальних закладах України;

10) направлення осіб, які навчаються у вищих навчальних закладах України, на навчання у закордонних вищих навчальних закладах;

11) сприяння академічній мобільності наукових, науково-педагогічних працівників та осіб, які навчаються;

12) інші напрямки і форми, що не заборонені законом.


Стаття 71. Зовнішньоекономічна діяльність у сфері вищої освіти

1. Зовнішньоекономічна діяльність вищого навчального закладу провадиться відповідно до законодавства шляхом укладення договорів з іноземними юридичними та фізичними особами.

2. Основними напрямами зовнішньоекономічної діяльності вищого навчального закладу є:

1) організація підготовки осіб з числа іноземних громадян до вступу у вищі навчальні заклади України та осіб з числа громадян України до навчання за кордоном;

2) провадження освітньої діяльності, пов’язаної з навчанням іноземних студентів, а також підготовка наукових кадрів для іноземних держав;

3) організація навчання за кордоном;

4) виконання наукових досліджень і науково-технічних розроблень.


Розділ ХІІІ. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ВИЩУ ОСВІТУ


Стаття 72. Відповідальність за порушення законодавства про вищу освіту

1. Особи, винні у порушенні цього Закону, несуть відповідальність відповідно до законодавства.

2. Шкода, заподіяна учасниками навчально-виховного процесу вищому навчальному закладу, а також шкода, заподіяна вищим навчальним закладом учасникам навчально-виховного процесу, відшкодовується відповідно до законодавства.


Розділ ХІV. ГРОМАДСЬКИЙ КОНТРОЛЬ У СФЕРІ ВИЩОЇ ОСВІТИ.


Стаття 73. Громадський контроль у сфері вищої освіти.

1. Громадський контроль у сфері вищої освіти є правом суспільства й окремих громадян, працівників у сфері вищої освіти, осіб, які навчаються, органів громадського самоврядування, професійних спілок, громадських організацій отримувати доступ до документів на всіх етапах прийняття рішень у сфері вищої освіти і науки, вносити свої пропозиції та зауваження до них, погоджувати прийняття визначених законом рішень.

2. Громадський контроль здійснюється незалежними громадськими організаціями та окремими громадянами відповідно до закону про доступу до інформацію на принципах відкритості і прозорості.


Стаття 74. Відкритість прийняття рішень і здійснення діяльності у сфері вищої освіти.

1. Рішення та діяльність у сфері вищої освіти, за винятком інформації з обмеженим доступом або конфіденційної інформації, є відкритими.

2. Обов’язковому громадському обговоренню в трудовому колективі та колективі осіб, що навчаються, підлягає бюджет вищого навчального закладу, конкретні видатки та доходи в ньому, стан майна вищого навчального закладу та порядок його використання.


Розділ XV

^ ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ


1. Цей Закон набирає чинності через один місяць з дня його опублікування.

2. Визнати таким, що втратив чинність, Закон України “Про вищу освіту” (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 20, ст. 134 з наступними змінами).

3. До приведення законів та інших нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

4. Установити, що освітня діяльність за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста, що провадиться вищими навчальними закладами і започаткована до набрання чинності цим Законом, продовжується у межах строку навчання за певною освітньо-професійною програмою з видачею державного документа про вищу освіту встановленого зразка – диплома спеціаліста.

5. Установити, що вища освіта за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста (повна вища освіта) після набрання чинності цим Законом прирівнюється до вищої освіти академічного ступеня магістра.

6. Установити, що підготовка кандидатів та докторів наук, що здійснюється вищими навчальними закладами та науковими установами і започаткована до набрання чинності цим Законом, продовжується в межах передбаченого строку підготовки. За результатами захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата наук та наукового ступеня доктора наук здобувачам наукових ступенів присуджується науковий ступінь кандидата або доктора наук та видається диплом кандидата або доктора наук.

7. Установити, що науковий ступінь кандидата наук після набрання чинності цим Законом прирівнюється до наукового ступеня доктора філософії, а вчене звання старшого наукового співробітника – до вченого звання старшого дослідника.

8. Установити, що дія статті 38 цього Закону в частині вимог щодо перебування керівника вищого навчального закладу на посаді не більше двох строків підряд поширюється на керівників, призначених на посаду після набрання чинності цим Законом.

9. Установити, що до приведення нормативно-правових актів з питань оплати праці, пенсійного та стипендіального забезпечення у відповідність з вимогами цього Закону умови оплати праці, пенсійного забезпечення педагогічних, науково-педагогічних і наукових працівників, стипендіального забезпечення осіб, які навчаються, зберігаються:

для університетів, академій, інститутів, коледжів – на рівні вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівня акредитації;

для професійних коледжів (училищ, технікумів) – на рівні вищих навчальних закладів І-ІІ рівня акредитації.

10. Установити, що вищі навчальні заклади, яким указами Президента України присвоєно статус національних, після набрання чинності цим Законом зберігають відповідний статус, а також набувають додаткових прав, передбачених цим Законом для національних вищих навчальних закладів.

11. Внести до Закону України “Про наукову і науково-технічну діяльність” такі зміни:


1) абзац восьмий статті 1 викласти в такій редакції:


“вчений – фізична особа (громадянин України, іноземець або особа без громадянства), яка має вищу освіту академічного ступеня магістра та проводить фундаментальні та (або) прикладні наукові дослідження і отримує наукові та (або) науково-технічні результати;”;


2) частину першу статті 13 викласти в такій редакції:


“Статус національного наукового центру може бути надано науковій установі, національному вищому навчальному закладі (об’єднанню наукових установ чи вищих навчальних закладів), що проводять комплексні наукові дослідження загальнодержавного значення та мають світове визнання свої діяльності.”;


3) статтю 20 викласти в такій редакції:


“Стаття 20. Наукові ступені і вчені звання

Вчені мають право на здобуття наукового ступеня доктора філософії і доктора наук та присвоєння вчених звань старшого дослідника, доцента і професора.

Наявність відповідного наукового ступеня або вченого звання є кваліфікаційною вимогою для зайняття науковим працівником відповідної посади.”;


4) статтю 22-2 викласти в такій редакції:


“Стаття 22-2. Посади науково-педагогічних працівників

Посади науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів встановлюється Кабінетом Міністрів України.”;


5) у абзаці 3 частини першої статті 22-3 слова “ІІІ-ІV рівнів акредитації, визначених у частині другій статті 48 Закону України “Про вищу освіту”” виключити;


6) у статті 24;


а) доповнити частиною 4 такого змісту:


“За кожний повний рік роботи понад стаж наукової роботи, визначений частиною другою цієї статті, пенсія збільшується на один відсоток заробітної плати, але не може бути більше 90 відсотків середньомісячної заробітної плати.”;


б) частину 9 викласти в такій редакції:


“Різниця між сумою пенсії, призначеної за цим Законом, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий (науково-педагогічний) працівник, фінансується за рахунок коштів державного бюджету.”;


в) частину 14 виключити;


г) у частині 28 слова “а після звільнення з таких посад - у розмірі, обчисленому відповідно до цього Закону”;


7) у статті 33;


а) у частині 1 слова “наукової і науково-технічної” замінити словами “наукової, науково-технічної та інноваційної”;


б) додати частину 2 такого змісту:


“Звільняються від сплати ввізного мита, податку на добавлену вартість та інших обов’язкових платежів наукові прилади, обладнання, запасні частини і витратні матеріали до них, реактиви, зразки, матеріали для дослідів, науково-технічну та навчальну літературу, що ввозяться в Україну для забезпечення науково-технічної діяльності наукових установ і вищих навчальних закладів України у порядку, встановленому законом.”;


8) статтю 34 доповнити новимим частинами 9-12 такого змісту:


“Положення про грантове фінансування проведення фундаментальних наукових досліджень, прикладних наукових досліджень та виконання науково-технічних (експериментальних) розробок за рахунок коштів Державного бюджету України затверджується Кабінетом Міністрів України.

Майнові права інтелектуальної власності на об’єкти права інтелектуальної власності (окрім об’єктів права інтелектуальної власності воєнного призначення та національної безпеки), створені за державні кошти залишаються за науковою установою-виконавцем відповідних форм (видів) науково-технічної діяльності (науково-дослідні, дослідно-конструкторські, проектно-конструкторські, технологічні, пошукові та проектно-пошукові роботи, виготовлення дослідних зразків або партій науково-технічної продукції, а також інші роботи, пов’язані з доведенням наукових і науково-технічних знань до стадії практичного їх використання).

Обов’язок комерціалізації об’єктів права інтелектуальної власності, що створені за бюджетні кошти, покладаються на суб’єкта майнових прав.

Розподіл майнових прав інтелектуальної власності між науковою установою, де створено об’єкт права інтелектуальної власності та його авторами, відбуваються у порядку, встановленому відповідно до Закону України “Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій”.”;


12. Внести до Закону України “Про освіту” (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991, № 34, ст. 451) такі зміни:


1) у статті 42:


а) у частині першій слово “освітньо-кваліфікаційних” замінити словом “освітньо-кваліфікаційного рівня, академічних, освітньо-наукового і наукового ступенів”;


б) абзац третій частини 3 виключити;


2) статтю 43 викласти в такій редакції:


“Стаття 43. Вищі навчальні заклади

1. Вищими навчальними закладами є: університет, академія, інститут, коледж, професійний коледж.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   10



Реклама:

Схожі:

Закон України \"Про вищу освіту\" iconЗакон України «Про освіту»; Закон України «Про вищу освіту»
Періодична перевірка положення проводиться з інтервалом, що не перевищує 12 місяців

Закон України \"Про вищу освіту\" iconЗакон України «Про освіту» (діючий).  Закон України «Про вищу освіту» (діючий).  Статут хдма
Періодична перевірка положення проводиться з інтервалом, що не перевищує 12 місяців

Закон України \"Про вищу освіту\" iconДодаток 2 до рішення міської ради 24. 12. 2012 №46 Програма „Загальна середня освіта на 2012 2014 роки
Конституція України, Бюджетний Кодекс України, Закон України «Про освіту», Закон України «Про загальну середню освіту», Закон України...

Закон України \"Про вищу освіту\" iconДодаток 2 до рішення міської ради 05. 09. 2012 №17 Програма „Загальна середня освіта на 2012 2014 роки
Конституція України, Бюджетний Кодекс України, Закон України «Про освіту», Закон України «Про загальну середню освіту», Закон України...

Закон України \"Про вищу освіту\" iconЗакон України «Про місцеве самоврядування в Україні»; Закон України «Про освіту»; Закон України «Про загальну середню освіту»; Закон України «Про дошкільну освіту»; Закон України «Про позашкільну освіту»
...

Закон України \"Про вищу освіту\" iconДодаток 1 до рішення міської ради 18. 11. 2011 №23 Програма „Загальна середня освіта на 2011 2013 роки
Нормативно – правовою базою забезпечення загальною середньою освітою є: Конституція України, Закон України «Про освіту», Закон України...

Закон України \"Про вищу освіту\" iconДодаток 1 до рішення міської ради 28. 02. 2011 №48 Програма „Загальна середня освіта на 2011 2013 роки
Нормативно – правовою базою забезпечення загальною середньою освітою є: Конституція України, Закон України «Про освіту», Закон України...

Закон України \"Про вищу освіту\" iconДодаток 1 до рішення міської ради 28. 02. 2011 №48 Програма „Загальна середня освіта на 2011 2013 роки
Нормативно – правовою базою забезпечення загальною середньою освітою є: Конституція України, Закон України «Про освіту», Закон України...

Закон України \"Про вищу освіту\" iconДодаток 1 до рішення міської ради 05. 10. 2011 №20 Програма „Загальна середня освіта на 2011 2013 роки
Нормативно – правовою базою забезпечення загальною середньою освітою є: Конституція України, Закон України «Про освіту», Закон України...

Закон України \"Про вищу освіту\" iconЗакон України «Про Освіту» Закон України «Про дошкільну освіту» Закон України «Про загальну середню освіту» Закон України «Про професійно- технічну освіту»
Про невідкладні заходи щодо забезпечення функціонування та розвитку освіти в Україні (від 04. 07. 05 №1013/2005)

Закон України \"Про вищу освіту\" iconЗакон україни про вищу освіту Цей Закон спрямований на врегулювання суспільних
України. Він встановлює правові, організаційні, фінансові та інші засади функціонування системи вищої освіти, створює умови для самореалізації...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©lit.govuadocs.com.ua 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи