Роль класного керівника у реалізації завдань виховної системи нвк а. В. Яковенко, голова мо класних керівників icon

Роль класного керівника у реалізації завдань виховної системи нвк а. В. Яковенко, голова мо класних керівників

Реклама:



Скачати 305.94 Kb.
НазваРоль класного керівника у реалізації завдань виховної системи нвк а. В. Яковенко, голова мо класних керівників
Дата конвертації14.07.2013
Розмір305.94 Kb.
ТипДокументи
джерело

Роль класного керівника у реалізації завдань виховної системи НВК

А.В. Яковенко,

голова МО класних керівників


Особливе місце серед сучасних навчальних закладів України посідає малокомплектна школа, яка має свої специфічні умови організації виховного процесу та життєдіяльності в цілому. Вона є культурним центром у селі, осередком збереження українського фольклору, народних традицій, свят, обрядів, звичаїв, народних ремесел, організатором інтелектуально-культурного життя села, виховної роботи серед дітей та дорослого населення. Виховний процес у школах тісно пов'язаний із життям сільської громади. Класний керівник у цій школі є активним громадським діячем, носієм духовності, інтелігентності.

Мистецтво виховання полягає в значній мірі у тому, щоб своєчасно побачити, запобігти й відповідно зменшити ефект негативного у формуванні особистості.

Класні керівники — педагоги, які постійно спілкуються з учнями, закріпленими за ними, різнобічно впливають на них і водночас працюють за предметною системою. Тобто, крім викладання певного предмета, він дбає про об'єднання зусиль учителів, які працюють у певному класі, координацію їхніх вимог для поліпшення результатів виховної та навчальної роботи з учнями класу.

Класний керівник планує і координує всю виховну роботу з класом з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей учнів, їх нахилів і інтересів, рівня сформованості учнівського колективу, сприяє розвитку самоврядування в класі, створює умови для організації змістовного дозвілля, проводить відповідні заходи щодо профілактики правопорушень.

Сучасна педагогіка характеризується переосмисленням і зміною багатьох поглядів і підходів, відмовою від деяких усталених традицій та стереотипів. Адже сучасне суспільство висуває нові вимоги не тільки до завдань, змісту , забезпечення освіти, але й до особистості педагога.

Сьогодення потребує від нас, педагогів, високого рівня професіоналізму володіння сучасними технологіями навчання і виховання. А особливу увагу необхідно приділити вмінню постійно вчитися й самоудосконалюватися, творчому підходу під час виховання і навчання учнів.

Та іноді під час виховання учнів я відчуваю, що не встигаю за величезним потоком інформації, не завжди можу знайти необхідну літературу. Ось одна з причин, яка повинна спонукати педагога до професійного розвитку від учителя-дилетанта до справжнього майстра своєї справи. Для розв’язання будь-якої значущої проблеми необхідно підібрати інновації, упровадження яких позитивно впливатиме на виховання учнів.

Хорошим класним керівником стати нелегко. Проте ним може стати кожний учитель, який при наявності високих моральних якостей наполегливо працює над собою, сумлінно ставиться до дорученої справи. Школярі часто згадують трудові справи, захоплюючі екскурсії та походи, шкільні вечори та веселі новорічні ялинки, яскраві доповіді й гарячі диспути. Не забуваються й задушевні бесіди з класним керівником, його дружня підтримка у важку хвилину. Багато учнів після закінчення школи не поривають зв'язку зі мною. Вони дзвонять, просять у мене поради, діляться своїми радощами і прикрощами, досягненнями та успіхами у навчанні, праці, в особистому житті.

Основними формами моєї виховної роботи  є:

1. Інформаційно-масові (дискусії, диспути, конференції, інтелектуальні ігри, ринги, вечори, подорожі до джерел рідної культури, історії, держави і права, "жива газета", створення малюнків).

2. Діяльнісно-практичні групові (творчі групи, осередки, екскурсії, свята, театр-експромт, ігри-драматизації, ярмарки, народні ігри, огляди-конкурси, олімпіади).

3. Інтегративні (шкільні клуби, КВК, фестивалі, гуртки).

4. Діалогічні (бесіда, міжрольове спілкування).

5. Індивідуальні (доручення, творчі завдання, звіти, індивідуальна робота тощо).

6. Наочні ( музеї, виставки дитячої творчості, книжкові виставки, стінгазети, тематичні стенди тощо). 

Основні розділи діяльності класного керівника.

Моя виховна діяльність як класного керівника складна й багатогранна. Я проводжу різноманітну виховну роботу з колективом учнів, з учителями свого класу, з батьками та громадськістю. Мої завдання виховної діяльності визначаються загальними завданнями  виховання та конкретними умовами життя класу. Я дбаю про всебічний розвиток учнів, про виховання у них  переконань, працьовитості, колективізму, про підвищення успішності та зміцнення дисципліни, про підготовку до праці.

На різних етапах розвитку колективу я висуваю конкретні завдання виховання і, спираючись на учнівський колектив, впроваджую різноманітну виховну роботу з класом та з окремими учнями. При цьому я враховую вікові особливості учнів, рівень їхніх знань та стан успішності, дисципліни в класі, наявність таких якостей : працьовитість, колективізм, усвідомлення громадського обов'язку.

^ Вивчення учнів.

Класне керівництво починається, як правило, з вивчення класу й окремо кожного учня. У результаті створюються необхідні умови для правильної, раціональної організації виховної роботи, для здійснення індивідуального підходу. Вивчення учнів триває упродовж усього їхнього навчання.

Це допомагає мені краще організувати виховну роботу.

 М. А. Прокоф'єв писав: «Класний керівник першим може розгледіти народження симптомів небезпечних відхилень і першим повинен вступити у боротьбу з ними, не дати розвинутися хворобі, він скульптор людських характерів».

^ Організація і виховання класного учнівського колективу.

Це один з основних, провідних розділів моєї роботи. Згуртовуючи учнів у дружний і цілеспрямований колектив, я створюю передумови для успішного розв'язання навчально-виховних завдань. Впливаю на окремих учнів і на клас у цілому не тільки силою свого авторитету, а й шляхом формування громадської думки.

Виховні години спрямовані на пізнання себе, своєї психіки, своїх сильних та слабких рис, моральних якостей та розвиток позитивного самовідношення:

  • «Вихованість як важлива риса особистості»,

  • «Що таке справжня дружба»,

  • «Можна і не можна» (профілактика шкідливих звичок),

  • «Пізнай себе. Я і моральні якості»,

  • «Пізнай себе. Я і мій характер»,

  • «Велика радість - творити добро»,

  • «Пізнай себе. Щоб добре навчатися».

Підвищення якості знань та зміцнення дисципліни.

Високий рівень знань і свідома дисципліна — найважливіші показники правильної організації навчально-виховної роботи. Я дбаю про підвищення якості знань школярів, намагаюсь запобігти відставанню окремих учнів і другорічництву в своєму класі.

Помітне місце в моїй діяльності посідає виховання в дусі свідомої дисципліни та привчання до виконання правил співжиття. Усього цього досягаємо поступово, в результаті повсякденної виховної роботи.

^ Координація виховної діяльності учителів.

Класний керівник покликаний координувати й спрямовувати виховну роботу вчителів свого класу.

А. С. Макаренко справедливо зазначав, що жоден вихователь не має права працювати один. У класі повинен діяти колектив педагогів з єдиними вимогами до учнів, з індивідуальним підходом до них.

Я постійно зустрічаюся з учителями свого класу, обговорюю виконання єдиних вимог, якість знань і стан дисципліни. Великого поширення в досвіді роботи набули класні учнівські збори та вечори з участю вчителів. Вони виступають з доповідями та повідомленнями, обговорюють нові книжки чи питання, пов'язані з життям класу. Це допомагає вчителям встановити тісний контакт із школярами. На уроці, біля класної дошки такий контакт не завжди можливий. Набагато легше він встановлюється в позанавчальний час. Моє завдання — організовувати цю діяльність, допомогти вчителям свого класу повніше здійснювати виховні функції.

^ Робота з батьками учнів.

Батьки – авторитети, вони і спонсори, вони і найбільш зацікавлені в навчанні й вихованні дітей. Вони, на жаль, інколи і “не бажане ” з точки зору педагога за впливом “зовнішнє середовище ”.

Зрозуміло, спілкування з батьками на зборах, засіданнях батьківського комітету відбувається регулярно, але, відверто, це малодійове. Я намагаюсь встановити індивідуальний контакт з кожною родиною. А далі – постійний телефонний контакт, зустрічі, бесіди поза школою, спілкування через учнівський щоденник. Так, ми, вчителі, – зрозуміліші батькам, а батьки -вчителям. Налагоджується взаємодія, взаєморозуміння.

Педагогічний досвід допоміг зробити однозначний висновок: основний рушійний фактор у вихованні дитини – сім’я. І як би школа ефективно не будувала свою роботу, необхідних результатів вона не отримає, коли не буде справжнього виховання в родині, сім’ї. Твердо переконана, що народна педагогіка – оптимальний варіант співдружності школи і сім’ї.


^ Роль класного керівника у організації завдань виховної системи НВК

Доповідь на засідання МО класних керівників

Горбач Л.В.


Проблеми сучасної школи складні та багатогранні. І одна із них – збереження цілісності навчально-виховного процесу. У виховній роботі школа опирається на сукупність ідей, поглядів, установок, що складають єдину програму.

Школа вважає своїм першочерговим завданням створити умови для реалізації духовного, інтелектуального і фізичного потенціалу особистості учнів.

Головний напрямок діяльності педагогічного колективу школи – моральне виховання особистості, забезпечення високої мотивації саморозвитку дітей.

Пріоритетні форми організації і методи:

·      творча діяльність учнів в системі особисто орієнтованого підходу і морального розвитку учнів;

·      необхідна умова – творча діяльність кожного педагога;

·      середовище реалізації моделі випускника – демократичне відношення в педагогічному колективі.

 Модель випускника школи:

·      гуманізм, совісність, гідність, сформованість особистісних рис громадянина України (самосвідомість, відповідальність, патріотизм);

·      сформованість системи знань відповідно до стандарту;

·      сформована потреба у збереженні особистого здоров’я.

Основні принципи:

·      науковість;

·      системність;

·      конкретність;

·      особистісна орієнтованість.

Основні напрямки виховання сплановані згідно з Концепцією виховання дітей та молоді у національній системі виховання, Концепцією громадянського виховання, Концепцією безпечного материнства, програмами «Обдаровані Діти», «Діти України», «Українська родина», регіональними програмами з попередження дорожньо-транспортного травматизму, профілактики правопорушень та злочинності, наркоманії, СНІДу, тютюнопаління, правової освіти.

Проблемна тема виховної роботи школи: «Я – людина, патріот, громадянин, гуманіст, сім’янин».

Необхідність школі мати власну виховну систему сприймається сьогодні як актуальна науково – практична проблема. В Державній національній програмі «Освіта» її створення розглядається як один із «основних шляхів реформування виховання».

Виховна система школи є ядром загальноосвітнього механізму цілеспрямованого формування соціального досвіду вихованців. Вона враховує:

а) соціальне замовлення, оформлене на рівні різноманітних надособистістних соціальних систем – людських цінностей;

б) досягнутий рівень сформованості у вихованців окремих соціальних якостей і соціального досвіду;

в) особливості нашої школи: умови, традиції, якісний склад педагогічного колективу, матеріальну базу тощо.

Виховна система школи є конкретним механізмом дії конкретних фахівців.

На сучасному етапі педагогічний колектив, розуміючи потребу докорінного переосмислення виховної системи, насамперед виходить з таких позицій:

1. Визнання того, що школа – навчальний заклад, покликаний відповідати потребам і умовам сучасного стану соціального розвитку України та забезпечити освітні потреби міста.

2. Задовольняти освітні потреби слід якісно. Школа має бути конкурентноздатною й престижною, а це можливо лише в режимі неперервного розвитку і творчого пошуку прогресивних технологій, методик зростання професіоналізму на педагогічному та управлінському рівні.

3. Вирішуючи ці завдання, школа має забезпечувати різні види діяльності в широкому спектрі позакласної сфери – гуртковій, клубній спортивній, художньо-естетичній роботі, учнівському самоврядуванні.

4. Вирішення поставлених завдань можливе лише в атмосфері доброзичливості, довіри, співробітництва, відповідальності на всіх рівнях педагогічного простору.

Проаналізувавши сьогоднішній стан розвитку школи, ми даємо відповідь на три головні запитання:

-          Чого від нас хочуть і чекають?

-          Хто ми і що ми можемо зробити?

-          Яким чином ми це будемо робити?

Наша країна хоче, щоб ми створили умови для розвитку вільної, розумної, діяльної, соціально-адаптованої особистості й підготували правосвідомого та соціально-компетентного випускника, спроможного реалізувати свій позитивний потенціал у громадській та індивідуальній життєдіяльності.

Громадськість міста хоче бачити в нас школу, засновану на свідомій дисципліні, розумній вимогливості до учнів. Школу, що відповідає санітарно-гігієнічним і естетичним вимогам. Школу в якій поважають права дитини, в якій учням створюють не лише фізичний, а й душевний комфорт.

Батьки більше всього цінують в школі:

–        взаємини – 30%;

–        знання – 33%;

–        можливість продовжити навчання у ВНЗ – 24 %.

Про ці дані свідчать проведені анкетування класними керівниками, психологом школи та адміністрацією.

У школі створено працездатний колектив з достатнім професійним і творчим потенціалом, діє учнівське самоврядування, яке є підтримкою педагогічному колективу школи і рушійною силою виховного процесу в школі.

„Виховання” в усі часи було педагогічною взаємодією впливу вихователя на вихованця та взаємодії вихованця і вихователя. Саме таку науку виховання мав на увазі К. Ушинський, коли визначав педагогіку як „зібрання правил педагогічної діяльності”

Правило 1. Формування у вихованця позиції бути гідним прийняти естафету людської духовності.

Правило 2. Культивування у вихованця потреби до морально духовного багатства.

Правило 3. Морально – духовне випробовування вихованця.

Правило 4. Організація життя вихованця, відповідного до його морально-духовних цінностей.

Правило 5. Єдність сприятливої ситуації особистісного функціонування вихованця та ситуації його морально-духовного самовияву.

Правило 6. Дисгармонія в між особистісному сприйнятті вихованців.

Правило 7. Перебування вихованця в ситуації «мучитися невідомістю».

Правило 8. Розпізнання вихованцем ситуацій спокушування.

Правило 9. Символізація морально-духовної цінності.

Правило 10. Морально-духовне уподібнення.

Правило 11. Формування у вихованця морально здорового способу мислення.

Правило 12. Організація особистісно конструктивного спілкування вихованця.

Власне ці правила є провідними у роботі методичного об’єднання класних керівників школи. Мета якого – сприяти професійному вдосконаленню особистості педагога. Стимулювати творчість класного керівника, який веде пошуки шляхів збагачення і розвитку змісту, форм і методів виховної роботи. А тому на засіданні методичного об’єднання обговорювалися питання:

- виховний процес та творча індивідуальність класного керівника;

- самоврядування – важлива частина виховного процесу школи;

- роль класного керівника у формуванні свідомої поведінки учня та стимулювання його діяльності;

- вивчення нових технологій організації виховного процесу;

- робота класного керівника над формуванням здорового способу життя класного колективу;

- громадське виховання підлітків як соціально – педагогічна проблема;

- спільна робота громадськості, школи, сім’ї у становленні особистості школяра;

- основні шляхи розвитку творчої особистості молодшого школяра

- самоаналіз молодих класних керівників про перші спроби у вихованні учнів;

- тренінг по організації роботи професійної орієнтації учнів.

У школі відбувається пошук сучасних форм та методів роботи з класними керівниками як досвідченими, так і молодими. Будуємо методичну роботу так, щоб кожен із них міг розкрити свої здібності, набути навичок дослідницької діяльності, розвивати ініціативу та творчий пошук. У цьому допомагають створення «творчого портрета класного керівника», панорама методичних ідей, тренінги, місячник класного керівника, робота з творчими та початкуючими класними керівниками.

Класні керівники та класоводи працюють у тісній взаємодії з вчителями-предметниками виступають координаторами дій у здійсненні виховної мети та вивчення індивідуальних особливостей учнів їхніх класів.

Одне з головних завдань класного керівника – співпраця з батьками. Класний керівник постійно надає допомогу батькам у сімейному вихованні. Ці питання завжди розглядаються на класних батьківських зборах та на засіданнях батьківського комітету. Також проводиться педагогічний всеобуч, індивідуальна робота та залучення батьків до організації позаурочної виховної роботи. Робота класного керівника у сімейному вихованні має такі завдання:

- встановити реальні можливості виховного потенціалу кожної сім’ї;

- створити умови для співпраці сім’ї та вчителя у вихованні учнів;

- коригувати помилкові погляди батьків на питання сімейного виховання та помилкові дії в процесі виховання своїх дітей;

- піднести авторитет батьків в очах дітей і цим сприяти їх правильному вихованню;

- залучити батьків до участі в певних позакласних заходах.

Адміністрацією школи ведеться облік соціального стану кожної дитини. А тому в цьому напрямі класні керівники починають свою роботу з програми вивчення сім’ї учня.

Класні керівники використовують такі форми роботи з батьками: бесіда, анкетування, тренінги, індивідуальна бесіда психолога школи з батьками чи опікунами. З метою всеобучу батьків у школу запрошуються лікарі, представники правоохоронних органів, юристи.

Демократизація стосунків у класному колективі сприяє зростанню ролі учнівського самоврядування. Органи самоврядування в школі складаються з найактивніших учнів, які виконують конкретну роботу, що поліпшує життя товаришів та школи загалом. Вихованці школи знають що кожен може впливати на громадське життя, брати участь у плануванні розробці аналізі спільних справ. Старшокласники беруть участь у формуванні і вивченні громадської думки. Самоврядування – керування людини собою, вибудова своєї особистості, самостійне керівництво своїм розвитком, інакше – самовиховання. Це спосіб організації життя учнівського колективу. Воно сприяє виробленню в учнів почуття господаря школи, класу, вміння співпрацювати на принципах партнерства, гласності, демократизму.

Система виховної роботи ведеться по таких напрямах:

-          організаційна робота;

-          пізнавальна діяльність;

-          виховання учнів на патріотичних традиціях та звичаях українського народу;

-          ціннісно-орієнтована діяльність;

-          правове виховання;

-          формування здорового способу життя;

-          моральне виховання;

-          трудове виховання;

-          родинне виховання;

-          художньо-естетичне виховання;

-          екологічне виховання.

Згідно кожного напрямку роботи учасники навчально-виховного процесу підібрали різноманітні форми роботи методи втілення виховної мети у шкільне життя. Форми роботи класних керівників вдало підібрані відповідно до напрямків виховної роботи і відображені у заздалегідь спланованих виховних планах і узгоджені з планом виховної роботи школи.

Система виховної роботи загальноосвітньої школи базується на домінуванні громадських засад, самоврядуванні та наполегливості всіх учасників навчально-виховного процесу. Шкільний простір є аурою добра, де учень знайде захист як від негараздів навколишнього світу, так і від себе.

Головне, педагоги школи пам’ятають – в центрі будь-якої праці, експерименту стоїть учень – особистість, найцінніший витвір.





















^

Метод проектів у виховній роботі класного керівника

Голова МО класних керівників

Смільченецького НВК

Яковенко А.В.


Планувати можна одному, удвох, можна групою, можна - ніяк, а можна поставитись до цієї роботи як до проектної діяльності. Що ж це таке - проектування?

1. У вас на столі клей, ножиці, два аркуші паперу. За допомогою цих речей виготовте «щось», воно має бути стійким і сягати максимальної висоти.

Звучить музика, і учасники у групах виконують завдання.

2. А тепер давайте пригадаємо, яке було завдання: побудувати щось, воно повинно стояти без допомоги наших рук і сягати найбільшої висоти. Кожна група може тепер показати свій витвір - свій проект і розповісти, що і як ви планували і що у вас вийшло. Кожна група представляє й захищає своє щось.

3. Отже, ви зараз виконали проект. У перекладі з латинської «проект» - буквально «кинутий уперед», а у словниках - це «план, замисел, текст чи креслення чогось, що передує його створенню». У чому відмінність проекту від планування будь-якого заходу? Деяка непередбачуваність результату (ніхто не знає, що в нього вийде) ставить людину в роль дослідника, творця, активізує її здібності, а якщо це колективний проект, то стимулює розвиток колективних взаємовідносин. А стосовно школи проект - це взаємна навчально-пізнавальна творча або ігрова діяльність, яка має загальну мету й узгоджені засоби діяльності та спрямована на досягнення загального результату.

Що дає використання проектів у виховній роботі школи?

По-перше, інновації у виховній діяльності дозволяють включити великий процент школярів як у виховний, так і в навчальний процес у цілому.

По-друге, проектна діяльність допомагає якнайкраще організувати цілеспрямовану співпрацю у вихованні майбутнього покоління через активну, творчу діяльність.

По-третє, кожний проект дозволяє побачити у звичайному щось нове, роздивитись об'єкт дослідження з інших точок зору. Він (проект) розвиває вміння, здібності й мислення школяра; відкриває нові можливості та розкриває прихований потенціал кожного; допомагає вдосконалюватись, спілкуватись і прислуховуватись; підтримує і дає впевненість у собі, віру у своє «я».

І, нарешті, на відміну від традиційної системи, яка розглядає виховні питання з інтелектуальної сторони і тільки потім - з емоційної, а моральні принципи повинні бути зрозумілими, у проектній діяльності основні моральні принципи (чуйність, обов'язковість, відповідальність за прийняті рішення) ґрунтуються на дії, їх треба «прожити».

Таким чином, проектний метод сприяє інтенсивному розвитку самостійності учнів, активному становленню їх інтелектуально-творчих здібностей і в цілому збагаченню особистості, формуванню її соціально значущих якостей.

Вирішуємо ми задач немало
В урочний і позакласний час.
Мету нам вчитель ставить вдало,
Коли у групи він збирає нас.

Шукай, придумуй, пробуй, говори,
Читай, пиши і мислячи твори,
Спілкуйся й поділись думками
Та істину в проблемі ти знайди.

Про екологію, школу та музеї,
Про місто славне наше Новопсков,
Про мандри в дальнії країни, про ідеї,
Про спорт, про мелодійність різних мов.

Так, свої таланти розкриваємо
В план-карті, іграх, виступі, журналі.
В собі ми впевненість здобуваємо,
Й у спілкуванні досвіду надалі.

Колекція, простір, путівник,
Прогноз, огляд, казка, довідник...
Чи всі роботи ми назвали,
Які задумали, спроектували?..

Скільки ми дізналися нового,
А головне - тепер є сенс життя,
Проекту років сто чи близько того,
І знаємо - у ньому майбуття.

Розглядаючи можливості інтеграції проектів у процес виховної роботи у школі, можна виділити три основних підходи. Проект може:

  • використовуватись як одна із форм позакласної діяльності;

  • бути альтернативним способом організації виховної роботи;

  • інтегруватись у традиційну систему виховання.

Прикладами проектів, які використовуються як форма позакласної роботи, можуть слугувати різноманітні конкурси, вікторини, участь у заходах, пов'язаних із будь-якими подіями в житті класу, групи, школи, міста, підготовка творчих вечорів, концертів, виставок, звітних заходів тощо.

Проект як альтернативний спосіб організації виховної роботи виключає традиційні принципи планування та організації виховного процесу. Досягненню мети проекту підпорядковуються всі дії вихователів і вихованців: вивчення проблеми, пошук джерел інформації та матеріалів, відбір потрібних відомостей, оформлення та представлення результатів. Результати виконаної роботи можуть наочно бути презентовані у вигляді стенду, брошури, альбому, радіопрограми, відеофільму, театральної вистави - у залежності від поставленої мети.

Проекти, інтегровані у традиційну систему виховання, передбачають виконання творчих і/або дослідницьких завдань.


Доповідь на засіданні МО класних керівників

Гладкий А.О.

^ ПРОЕКТНА ДІЯЛЬНІСТЬ ЯК ВАЖЛИВИЙ АСПЕКТ ВИХОВНОЇ РОБОТИ

Багатьом відома така притча. Звернувся до монаха бідняк: - Дай мені рибу! Я голодний. Монах мовчки віддав йому вудку. Повчальний характер притчі зрозумілий: треба давати не тільки їжу, скільки засіб її добування.

Цей висновок стосується цілей та завдань, що постали перед сучасною освітою в інформаційному суспільстві. Поступово на зміну традиційній системі навчання приходить особистісно орієнтоване, традиційні методи замінюються інноваційними, які передбачають зміщення акцентів у навчальній діяльності, її спрямування на інтелектуальний розвиток учнів за рахунок зменшення частки репродуктивної діяльності.

Стрижнем особистості має стати розвивальна домінанта, виховання відповідальної особистості, яка здана до саморозвитку та самореалізації.

Школа ХХІ століття потребує створення виховного простору, спрямованого на виховання конкурентоспроможної особистості, котра зуміє розробляти свої життєві плани, самостійно використовувати знання для розв’язання проблем. Ідеально відповідає цій потребі проектна діяльність, бо вона сприяє активному залученню й реалізації життєвих планів учнів.

Під проектом розуміють сукупність певних дій, документів, текстів, призначених для створення реального об’єкта, предмета або теоретичного продукту.

Проектна діяльність останнім часом все ширше входить у навчальний процес.

Метод проектів привернув увагу багатьох творчих учителів. Чим зумовлена така зацікавленість?

Робота над проектом – це практика особистісно орієнтованого навчання, що враховує у процесі навчання конкретного учня, його вільний вибір, особисті інтереси. Тому цей учень розуміє, навіщо йому знання і де їх застосувати. Щоб досягти таких результатів, педагог має знайти розумний баланс між академічними знаннями і прагматичними вміннями.

Проект характеризується такими ознаками:

• розв’язується певна проблема;

• результати мають практичну, теоретичну чи пізнавальну значущість для учнів;

• має місце самостійна діяльність учнів (індивідуальна, парна, групова);

• учні займаються дослідницькою роботою;

• передбачена необхідність інтегрувати звання та вміння з різних вивчених предметів.

Проектну технологію ми розглядаємо як невід’ємний складник синергетичної

моделі освіти. (Синергетика - наука про співпрацю, комбінований вплив двох або декількох само організованих систем, які характеризуються тим, що цей вплив перевищує дію кожної окремої системи).

Особистісно орієнтоване навчання, зокрема метод проектів, є технологією в синергетичній моделі освіти. Саме у контексті розвитку життєвої компетентності школярів зростає роль проектної технології навчання і виховання.

Саме через вільний вибір, особисті бажання та вміння працювати в команді реалізується ідея вітчизняного педагога Софії Русової 'допоможи мені це зробити самому'.

Робота над проектом складається з таких етапів:

• підготовчий етап (визначення теми і мети проекту, обговорення проблеми, висунення гіпотези);

• планування (визначення джерел, засобів збирання, методів аналізу інформації, способів представлення результатів; установлення критеріїв оцінювання результату процесу);

• дослідження, спостереження, робота з інформаційними ресурсами, анкетування, експеримент;

• аналіз інформації, підбиття підсумків, формулювання висновків;

• оцінювання результатів і процесу дослідження за встановленими критеріями;

• творчий звіт, презентація отриманих результатів.

Хочеться зауважити, що будь-яка робота над темою чи просто групова робота не

може називатися методом проектів. Проектна технологія передбачає певну сукупність навчально-пізнавальних прийомів, що дозволяють вирішити ту чи ту проблему шляхом самостійних дій учнів із обов’язковим представленням отриманих результатів.

Результати виконання проектів мають бути матеріальними, тобто певним чином

оформлені.


^ Яковенко А.В. – голова ШМО класних керівників

Самоосвіта класного керівника

  1. Шкільне методоб’єднання класних керівників:

    «Роль класного керівника у реалізації завдань виховної системи школи»



    05.09

    «Виховна система школи як спосіб організації життєдіяльності учнів»

    «Скринька невирішених питань» - «Виховна робота в школі: якою вона має бути?»

    Метод проектів у виховній роботі класного керівника


    14.11

    Самоосвіта класного керівника

    «Скринька невирішених питань» - «Чи є сучасною педагогіка А.Макаренка та В.Сухомлинського?»

  2. Науково-методичний журнал «Класному керівнику усе для роботи»

  3. Науково-методичний журнал «Виховна робота у школі»

  4. Журнал «Позакласний час»

  5. Сухомлинський В.О. Вибрані твори. – К: Рад.шк.,1977

  6. Вікова психологія/ за ред. Г.С.Костюка. – К,1976

  7. Довідник класного керівника./Л.В.Цибульова. – Х.: Веста, 2008

  8. Супутник класного керівника/ І.М.Рибальченко. - Х.: Основа, 2008

  9. Педагогічний пошук класного керівника./ Г.М.Середнюк. 0- Т.: Богдан, 2008

  10. Батьківські збори./ В.Л.Сухар. – Х.: Ранок, 2009

  11. Години спілкування. / О.В.Гноінська. – Х.: Ранок, 2009

  12. Виховні години./ Г.М.Боднарчук. – Т.: Богдан, 2010

  13. Виховні години для сучасних дітей./ Л.Шелестова.- К.: Шк.світ, 2009

  14. Класному керівнику. Учнівське самоврядування./ Л.Шелестова - К.: Шк.світ, 2009

  15. Ли Кэрролл, Джен Тоубер «Дети Индиго»

  16. Інтернет-ресурси Черкаського інституту післядипломної освіти.



Самоосвіта класного керівника.

З досвіду роботи Карпенко В.І.


^ На шляху до власного самовдосконалення.


Самоосвіта є важливою індивідуальною формою праці педагога. Вона сприяє покращенню якості викладання предмета, підвищенню рівня навчальних досягнень учнів. Кількість часу й сил, які вчитель витрачає на самоосвіту, залежить від його мотивації. Якщо є бажання досягти вищого рівня, відповідно, будуть і результати...

Професійна підготовка вчителя починається ще в університеті, але не закінчується там. Студенту під час навчання дають знання. Вірніше, дають можливість здобути знання, які він повинен використовувати на практиці. Адже для педагога знання самі по собі не є визначальною якістю. Ви можете бути хорошим ученим і дослідником, але, якщо не вмієте подати інформацію, навчити, то педагог із вас нікудишній. Це зовсім не означає, що обізнаність учителя має бути на другому плані, і що він може обмежитись викладенням теми з методичного посібника. Зовсім ні. Учительська майстерність має дві складові: знання свого предмета й уміння подати його. Саме вони визначають рівень учителя й, відповідно, якість навчального процесу. А ефективна співпраця з учнями робить із просто хорошого знавця теми ще й доброго педагога.

Ніхто не сперечатиметься з тезою, що якщо вчитель хороший, то й рівень знань учнів високий. Чим кращий, тим вищий. Тому педагог має відповідати за себе, бо його рівень впливає на загальний стан у царині освіти. Що це означає? Постійна праця над собою, самоаналіз, самовдосконалення... Чому хтось є посереднім, інший хорошим, а ще інший дуже хорошим педагогом? По-перше, це, безумовно, талант. Але він не вирішує все. Сподіватись тільки на талант - це так само, як чекати, що авто без бензину поїде завдяки подуву вітру. Талант - це необроблений коштовний камінь, над яким багато працюють, щоби потім можна було захоплюватись блиском діаманта. Наскільки педагог оволодіє майстерністю викладання, залежить від його наполегливості.

Самоосвіта чи самовиховання - це формування людиною себе відповідно до поставленої мети, яка має бути свідомою й бажаною. Самовдосконалення вчителя найчастіше відбувається індивідуально та з власної ініціативи. Не варто перетворювати самоосвіту на щось штучне, насаджене зверху, адже педагога не треба вчити, варто тільки створити необхідні умови для того, щоби вчитель підвищував свою майстерність сам.

Поставте перед собою такі запитання: хто я є, чого хочу? Якщо ви знаєте, що хочете бути хорошим учителем, то залишається тільки зрозуміти, що для цього замало просто плисти за течією...


^ Самоосвіта класного керівника

Матеріали підготував класний керівник 11 класу Карпенко Л.В.


Ми живемо у неспокійний час — час великих роздумів, сподівань. Сьогодні необхідно мислити і працювати по-новому, по-новому будувати процес освіти та виховання. Кожна історична епоха висуває вимоги до виховання та навчання молоді, створює певний позитивний педагогічний досвід.
Державотворення, що відбувається в сучасній Україні, потребує нової педагогіки. Це актуальна проблема, бо від того, які виховні системи будуть запроваджуватись у навчально-виховній системі, які орієнтири в формуванні та становленні особистості будуть прийняті, залежатиме майбутнє України.
Нова педагогіка формується на принципах гуманізації та демократизації в умовах відродження національної культури, формування ринкової економіки. З позицій гуманізму кінцева мета виховання полягає в тому, щоб кожний вихованець міг стати повноваженим суб'єктом діяльності, пізнання і спілкування, вільною, самодіяльною особистістю. Гуманістична педагогіка стверджує вихованця в ролі активного, свідомого, рівноправного учасника навчально-виховного процесу, який розвивається відповідно до своїх можливостей.
Саме гуманістична система виховання і привертає мою увагу як класного керівника.
За інноваційним потенціалом досвід моєї роботи можна охарактеризувати як модифікаційний, що пов'язаний з удосконаленням, раціоналізацією відомих методик, ідей тощо.
Свою роботу, як класного керівника я намагаюся будувати на рівні сучасної педагогіки, враховуючи, вдосконалюючи та поєднуючи відомі теорії, ідеї, методи. Постійний орієнтир для мене — педагогічна спадщина В.О. Сухомлинського та А.С. Макаренка; досвід педагогів-гуманістів американської школи — М. Монтессорі (ідеї вільного виховання), Р. Штайнера (співтворчість та співпраця учнів, учителів і батьків, виховання духовно вільної особистості), К. Роджерса (концентрація на особистості, емпатія, гуманізація педагогічної системи); а також ідеї, методи, форми роботи відомих педагогів сучасності: В. Шаталова, М. Щетиніна, В. Чередніченка, Ш. Амонашвілі.
Головна мета гуманістичної системи виховання — створення умов для розвитку особистості майбутнього кваліфікованого спеціаліста, формування національної свідомості Учитель повинен знати і відчувати, що на його совісті доля кожної дитини, що від його духовної культури та ідейного багатства залежить розум, здоров'я, щастя людини, яку виховує школа.
В.О. Сухомлинський
Свідомості, громадської зрілості, моральних та етичних цінностей, допомога учням стати відповідальними громадянами країни і високопорядними людьми. Гуманістична система виховання має теоретичне підґрунтя, базується на певних принципах, підкреслює виховні рівні впливу на особистість, застосовує гуманістичні методи виховання — все це разом дає можливість побачити результативність гуманістичного підходу в навчально-виховному процесі. (Схема складових компонентів гуманістичної системи виховання, на яку я орієнтуюся в своїй роботі як класний керівник, додається).
Гуманістична педагогіка передбачає насамперед індивідуальний підхід, довірчі відносини, повагу до особистості, співтворчість та співпрацю учнів, учителів і батьків.
У тісному співробітництві з учнями, батьками, вчителями, майстрами виробничого навчання організовую і спрямовую виховний процес в групі на розвиток та закріплення в учнів інтересу до обраної професії, професійного мислення, спілкування тощо. Мені в цьому допомагає педагогіка співпраці і особисто-орієнтовний підхід у навчанні та вихованні учнів. Педагогіка співробітництва передбачає, що учні відверто, довірливо спілкуються з дорослими і в училищі, і в сім'ї. Для цього потрібні не єдині вимоги, як прийнято говорити, а дружні стосунки і взаєморозуміння.
Головні правила співробітництва однодумців (класного керівника, майстра виробничого навчання, учнів, батьків) ми з учнями і визначаємо під час нашого першого спільного знайомства і узагальнюємо в декларації однодумців.
Першим кроком на шляху до глибокого розуміння між класним керівником та учнем є діалог. Тому практикую, щоб учні висловлювали свої думки, побажання щодо планування та організації проведення різноманітних творчих справ на користь людям, для училища, для своєї групи.
Намагаюся, щоб в цих справах брала участь вся група, щоб не було розподілу на актив і пасив.
Для активізації вихованого процесу, з метою вивчення учнів застосовую форму спілкування за допомогою «скриньки побажань». Учням пропонуються питання, наприклад:

  • які права ви хочете мати?

  • які обов'язки?

  • що б ви змінили в спілкуванні учнів і вчителів?

  • які ваші поради щодо проведення позаурочних заходів в групі?

  • чим би ви хотіли займатися у вільний час?

  • чи хотіли б ви бути лідером у групі?

  • чому виникають конфліктні ситуації в групі? Ваші пропозиції Щодо їх вирішення?

Свої відповіді-побажання учні опускають в «скриньку побажань». На прикладі такого роду питань, анкет, тестів класний керівник має можливість діагностувати і міжособистісні стосунки в колективі, і рівень вихованості, загальний розвиток учнів, і сам виховний процес.
Педагогіка співробітництва враховує особисто-орієнтовний підхід у навчанні та вихованні учнів. Питання національного виховання не можуть успішно вирішуватися без вивчення індивідуальних особливостей учнів, колективу, групи та здійснення індивідуального підходу. Мета індивідуального підходу -— дати глибокий вільний розвиток усім духовним силам і здібностям дитини, який піднімає її особисту вартість і дасть в майбутньому змогу бути корисною для інших. Гуманістична система виховання відпрацьовує прийоми, які дають можливість кожному учню почувати себе особистістю, відчувати увагу класного керівника особисто до нього. Кожний учень впевнений, що його справа, його творчість/його вчинки отримають оцінку, що ніхто його не скривдить приниженням або підозрою.
Я постійно працюю над оновленням змісту, форм, методів духовного становлення особистості. Розпочинаю роботу з новою групою на І курсі. Завжди з вивчення та аналізу індивідуальних рис, якостей учнів, зі знайомства з сім'єю, відвідування вдома, визначення кола спілкування учня в училищі і поза ним. Вивчаю кожного учня, його індивідуальність, шукаю в ньому «хороше» і «краще» і весь час пам'ятаю слова М. Горького: «Ніколи не підходь до людини, думаючи, що в ній більше поганого, ніж хорошого».
Особистість учнів вивчаю і через анкетування («Моральний клімат сім'ї», «Бліц-інтерв'ю», «Взаємостосунки в сім'ї»), і через спілкування з учнями на уроці, та в позаурочний час, через бесіди з батьками (засідання «круглого столу» — «Батьки і діти. Проблемні ситуації»), через учнівське самоврядування, через дискусії («стиль взаємовідносин із вчителями, майстрами, батьками. Яким би ви хотіли його бачити?»).
Перший принцип інноваційного розвитку педагогічної теорії сьогодні — це повернення до класичних основ природодоцільної педагогіки Я.А. Коменського (у вітчизняній філософії принцип природовідповідності посилив і конкретизував Г. Сковорода)
— тому, вивчаючи індивідуальні особливості учнів, їхні інтереси, хист, я відповідно планую роботу, за бажанням та здібностями залучаю учнів до активної творчої роботи, розподіляємо разом з вихованцями доручення,
враховуючи їхній власний вибір. Отже, у виховній роботі орієнтуюся на такий аспект сучасної педагогічної технології, як технологізація методів виховання, яка має враховувати вікові та індивідуальні особливості учнів, рівень моральних цінностей колективу, типові особливості середовища тощо.
Також запроваджую такий метод сучасної педагогічної технології, як пристосування методики виховання до демократичного принципу свободи вибору, і, отже, надання можливості учням критично і самостійно осмислювати моральні цінності, погляди, позиції, які їм пропонує училище. Принципи, яких я дотримуюся під час Обговорення з учнями моральних проблем, — стимулювання самостійного критичного мислення, забезпечення свобого вибору моральних рішень, повага до різних, навіть протилежних поглядів. Я рішуче відмовляюся від нав'язування думок і позицій, привчання учнів до тих відповідей на запитання, яких очікують дорослі. Намагаюся спрямовувати власні пошуки молоді тих чи інших істин, і на цій основі будую виховні заходи. Тільки це, на мій погляд, може забезпечити успіх педагогічного впливу.
І ще на один аспект запровадження сучасних педагогічних технологій я хотіла б звернути увагу — це посилення загальнокультурної бази методів виховання як умов нейтралізації або послаблення негативних наслідків впливу на учнів масової культури. Насамперед, це підвищення власного загальнокультурного рівня, усього життя школи, естетики оформлення приміщень, кабінетів, майстерень, культури зовнішнього вигляду до культури взаємин. Також значне розширення форм залучення учнів до найкращих надбань народної культури до класики світового мистецтва, виведення учнів через твори мистецтва і культури до високих моральних цінностей (екскурсії — знайомства з історичними пам'ятниками країни, літературні вітальні та музичні салони, де учні відкривають для себе кращі зразки світової поезії та класичної музики — «Любов дала життя, і рух, і силу...», «Через віки з любов'ю» — літературно-музичні композиції; «Средь шумного бала...» — вечір романсу).
Запровадження у навчально-виховному процесі сучасних педагогічних технологій та науково-методичних досягнень дає можливість визначити орієнтовні напрями виховної роботи в групі (додається).
Перелік основних напрямків виховної роботи можна ще продовжити. Це і виховання свідомої дисципліни, бережливого ставлення до державного і власного майна, і прищеплення, учням навичок самовиховання, самовдосконалення, і фізичний розвиток, і зміцнення здоров'я учнів тощо.
Прагнучи до виховання, гармонічно розвинутої особистості з високоморальною громадською позицією, я особливий акцентну своїй роботі як класний керівник роблю на формуванні в учнів сильних моральних устоїв. Бо наявність сильних моральних устоїв чи їх відсутність може істотно вплинути на суспільство, на, виховання громадської зрілості, на становлення особистості.
Втрата моральних устоїв веде до бездуховності, аморальності, морального падіння, злочину.
З метою вивчення спрямованості особистості, її переконань, ціннісних орієнтацій я пропоную учням питання:

  • Чи могла б ти вкрасти?

  • Ти ніколи не береш чужого, чому?

  • Чи могла б ти вдарити людину?

  • Чи могла б ти вбити людину?

  • Вам дали 7 днів повної свободи: що ви будете робити?

Відповіді учнів на ці питання викликають тривогу «не все благополучно у нашому домі»:
69% — відповіли, що могли б вкрасти, дивлячись що, де, у кого;
30% — ні, не змогли б вкрасти;
1% — так, змогла б.
Більшість учнів на питання «чому не береш чужого» відповіли, що це гріх і що бояться покарання:
21% — вважають себе чесною, порядною людиною;
31% — могли 6 вдарити людину;
12% — ні;
57% — дивлячись за що і кого.
Щодо питання про вбивство людини 84% учнів відповіли — «ні», 16% — якщо самозахист, то змогли б вбити.
А відповіді на останнє питання («7 днів повної свободи») свідчать і про душевну самотність учнів, і про низький рівень культури, і про тривожні проблемні стосунки в сім'ї, і про доброту дітей:
«Якби мені дали 7 днів повної свободи, я б відіспалася».

«Попрошу батьків дати мені спокій хоча б на ці 7 днів».
«Ляжу на диван перед телевізором і пролежу всі 7 днів».
«Попрошу тата і маму не сваритися між собою ці 7 днів».
«Зранку до ночі буду моделювати і шити одяг».
Аналіз відповідей учнів, спостереження, години спілкування ^дають Змогу скласти об'єктивну картину рівня вихованості учнів, їхнього духовного потенціалу. Я вважаю, що орієнтація на загальнолюдські цінності, на високу мораль є однією з складових виховної роботи класного керівники.
У зв'язку з вищезгаданим доречно, на мій погляд, звернутися до міркувань німецького педагога Дістервега про те, що «ідея, якій служить вчитель, полягає в насадженні моралі людського роду». Я впевнена, що людина духовно багата, людяна, добра, милосердна не буде ображати і принижувати інших, не вдарить, не вкраде і не вб'є, не нап'ється і не зґвалтує. Людина духовна ніколи не втомиться шукати істину, смисл життя ніколи не стане рабом обставин, навчить розрізняти добро і зло, красу і потворне. Звичайно, знання, професії, що отримують наші учні в училищі, — це важливо, але я глибоко переконана, що головне не те, ким він чи вона буде за фахом, значно істотнішим є питання про те, чи буде він, вона людиною і якою. «Якщо ми йдемо до знань та при цьому поступаюся в моралі, то ми йдемо не вперед, а назад», — сказав в свій час Арістотель.
Протягом трьох-чотирьох років навчання в училищі зростає рівень моральної вихованості учнів: співчутливо ставляться один до одного, радіють успіхам і переживають невдачі, справедливо оцінюють вчинки і свої, і вчителя, і майстра, і батьків; вміють керувати своїми емоціями, опановують культуру спілкування, культуру поведінки в громадських місцях і вдома, зростає їхній професійний рівень — це вже дійсно майстри своєї справи, колектив однодумців, які будують стосунки на принципах Добра, Краси, Справедливості.
Моральною серцевиною називав В. Сухомлинський любов до людей. Я мрію, щоб дороговказом моїм учням на їх життєвому шляху були слова великого учителя, звернені до них: «Живи так, щоб твоя серцевина була здоровою, чистою і сильною. Бути справжньою людиною — це значить віддавати сили своєї душі в ім'я того, щоб люди навколо тебе були красивішими, духовно багатшими, щоб у кожній людині, з якою ти зустрічаєшся в житті, залишилося щось хороше від тебе, від твоєї душі».
Неабияку роль у досягненні цієї мети відіграє особистість класного керівника, його характер, моральність, переконання. Цілком справедливо стверджував К.Д. Ушинський, що особистість вихователя означає все у виконанні. Я намагаюся жити і працювати за заповідями, які склала для себе, опанувавши педагогіку добра, гуманізму, порядності, творчості відомих педагогів минулого і сучасності.

Додати документ в свій блог або на сайт


Реклама:

Схожі:

Роль класного керівника у реалізації завдань виховної системи нвк а. В. Яковенко, голова мо класних керівників iconМетодичні рекомендації щодо організації роботи класного керівника (для заступників директорів з виховної роботи та класних керівників)
Організація виховної, пізнавальної, трудової, художньо-естетичної, суспільно-гуманістичної, фізкультурно-оздоровчої, організаторської,...

Роль класного керівника у реалізації завдань виховної системи нвк а. В. Яковенко, голова мо класних керівників iconРоль класного керівника у вихованні громадянина-патріота у контексті педагогічних ідей в. О. Сухомлинського
У статті розглядаються питання громадянського виховання підростаючого покоління та ролі класного керівника в цьому процесі, що висвітлено...

Роль класного керівника у реалізації завдань виховної системи нвк а. В. Яковенко, голова мо класних керівників iconРада нвк огнивий В. В. – голова Ради нвк, батько учнів Яковенко Л. М

Роль класного керівника у реалізації завдань виховної системи нвк а. В. Яковенко, голова мо класних керівників iconПоложення про класного керівника навчального закладу системи загальної середньої освіти
Це положення регламен­тує діяльність класного керівника загальноосвітнього, професійно-технічного навчального закладу (далі — класний...

Роль класного керівника у реалізації завдань виховної системи нвк а. В. Яковенко, голова мо класних керівників iconПогоджено затверджую директор нвк голова ради нвк яковенко Л. М. Візіренко В.І план засідань ради нвк на 2011 – 2012 н р
...

Роль класного керівника у реалізації завдань виховної системи нвк а. В. Яковенко, голова мо класних керівників iconПоложення про класного керівника
Основні функції та напрями діяльності класного керівника на сучасному етапі модернізації освіти (4 лекції)

Роль класного керівника у реалізації завдань виховної системи нвк а. В. Яковенко, голова мо класних керівників iconПамятка для класного керівника Десять заповідей класного керівника Люби, поважай, цінуй кожну дитину. Самовдосконалюйся, будь особистістю

Роль класного керівника у реалізації завдань виховної системи нвк а. В. Яковенко, голова мо класних керівників iconПоложення про класного керівника навчального закладу системи загальної середньої освіти» від 06. 09. 2000 №434, Інструктивно-методичного листа мон «Основні напрямки діяльності класного керівника» від 30. 10. 1992
«Положення про класного керівника навчального закладу системи загальної середньої освіти» від 06. 09. 2000 №434, Інструктивно-методичного...

Роль класного керівника у реалізації завдань виховної системи нвк а. В. Яковенко, голова мо класних керівників iconЗагальні вимоги до роботи класного керівника
Діяльність класного керівника є важливішою ланкою у виховній системі школи, основним механізмом організації індивідуального підходу...

Роль класного керівника у реалізації завдань виховної системи нвк а. В. Яковенко, голова мо класних керівників iconЗавдання методичного об’єднання класних керівників
Підвищення теоретичного, науково-методичного рівня підготовки класних керівників з питань педагогіки і психології

Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©lit.govuadocs.com.ua 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи