Міністерство освіти І науки України Херсонський державний педагогічний університет Кафедра української мови Шапошникова І. Гайдученко Г. Сучасна українська літературна мова фонетика І фонологія. Орфоепія. Графіка І орфографія icon

Міністерство освіти І науки України Херсонський державний педагогічний університет Кафедра української мови Шапошникова І. Гайдученко Г. Сучасна українська літературна мова фонетика І фонологія. Орфоепія. Графіка І орфографія

Реклама:



НазваМіністерство освіти І науки України Херсонський державний педагогічний університет Кафедра української мови Шапошникова І. Гайдученко Г. Сучасна українська літературна мова фонетика І фонологія. Орфоепія. Графіка І орфографія
Сторінка6/14
Дата конвертації16.12.2012
Розмір1.08 Mb.
ТипДокументи
джерело
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14
^

Література




Ганич Д.І., Олійник І. С. Словник лінгвістичних термінів.-К., 1985,с. 4 –17


Зиндер Л. Р. Общая фонетика .-Л.,1979,с. 4 -14

Жовтобрюх М . А. ,Кулик Б. М. СУЛМ.-Л.,1973.

Карпенко Ю . О. Фонетика, Одеса ,1986
СУЛМ (за ред . А. Грищенка .- К ., 1993

СУЛМ (Фонетика. К., 1969.)

Дайте відповіді на запитання


1.Чим викликана потреба в транскрибуванні мовлення?

2.Схарактеризуйте фонетичну і фонематичну транскрипцію.

3.Які діакритичні знаки використовуються у фонетичній та фонематичній транскрипціях?


Виконайте вправи


  1. Запишіть текст фонетичною та фонематичною транскрипціями. Підкресліть позиційні варіанти голосних, у якій з двох транскрипцій це треба зробити ?


Свячена верба користується великою пошаною серед нашого народу. Їй приписується магічна сила. Як вперше на весні виганяють скот на пасовисько, то б’ють її свяченою вербою – “щоб нечисть не чіплялась”... (О.Воропай).


^ Тема 6. Основні фонетичні одиниці мовлення


У процесі мовлення мовленнєвий потік розпадається на відрізки більшої чи меншої довжини, що виділяються різними фонетичними засобами і становлять певні одиниці.

В українській мові такими фонетичними одиницями є фраза, синтагма, фонетичне слово, склад і звук.

Якої ж довжини повинні бути ці відрізки? На думку О. Волоха відрізок мовного потоку повинен відповідати таким вимогам:

-бути відокремленим виразно тривалими паузами від інших аналогічних відрізків;

-мати певне інтонаційне оформлення;

-містити в собі якесь повідомлення. Тобто виражати якусь думку .

Для виділення і характеристики звукових одиниць звичайно починають із членування мовного потоку на більші відрізки, які потім послідовно членують на менші сегменти.

Фраза – це відрізок мовлення (найбільша вимовна одиниця) , що характеризується смисловою завершеністю та інтонаційною оформленістю, обмежений досить тривалими паузами. Як бачимо, це відносно закінчене висловлювання, що співвідноситься з реченням.

Фраза членується на менші одиниці – синтагми (або мовленнєві такти).

^ Мовленнєвий такт – це основна одиниця ритміко-інтонаційного членування фрази, що вимовляється одним безперервним потоком і виділяється паузами.

Таким чином, синтагма є відрізком усного мовлення, що виділяється в межах фрази як певна інтонаційно-смислова єдність. Синтагму може становити одне або кілька слів.

Закон поділу мовлення на синтагми першим почав вивчати О.Востоков на початку ХІХ ст.

У складі синтагм (мовленнєвих тактів) виділяють одне або кілька фонетичних слів. Фонетичне слово – це відрізок мовлення, що має один словесний наголос. Фонетичним може бути окреме повнозвучне слово, тоді межі фонетичного слова збігаються з межами слова як лексичної одиниці мови; а також поєднання повнозначного слова із службовими, що виступають як клітики ( проклітики чи енклітики).

Клітики – це слова, які не мають самостйного значення., наголосу і приєднуються до повнозначних слів, утворюючи разом з ними фонетичне слово. В українській мові клітиками є майже всі службові слова.

Ненаголошене слово, яке стоїть перед наголошеним повнозначним, приєднується до нього і називаєьться проклітикою. Проклітиками бувають односкладові прийменники, сполучники і деякі частки.

Ненаголошене слово, що стоїть після повнозначного наголошеного, називається енклітикою . Енклітиками бувають частки.

Фонетичне слово поділяється на склади (найменші вимовні одиниці), а склади на звуки (найменша мовна одиниця).

Під наголосом звичайно розуміють виділення одного складу слова за допомогою артикуляційних засобів, влас­тивих мові,— м'язової напруженості мовного апарату, збільшення сили видиху, зростання тривалості. Акустично наголос виявляється у зростанні інтенсивності, тривало­сті, в змінах частоти основного і власного тону голосного.

В українській мові наголошені голосні характеризує передусім більша тривалість і тембр, а часом і більша сила. Тому український наголос за його фонетич­ною природою визначається як якісний, кількісний і сило­вий (динамічний).

Враховуючи відносно невелику різницю в тривалості між наголошеним і ненаголошеним складами, український наголос визначають як не сильноконцентрований

Наголос належить до суперсегментних одиниць мови, оскільки він не виявляється як самостійне явище, а наша­ровується на інші, сегментні (лінійні) одиниці — фонеми й склади, виступаючи з ними в нерозривній єдності. Отже, наголос характеризує не тільки окремі голосні, а й цілі склади.

Кожне самостійне слово має наголос. Службові части­ни мови, як правило, не мають наголосу. Вони приєдную­ться до самостійних, утворюючи разом з ними так зване фонетичне слово, наприклад: думай же, ходив би, я і ти.

Склад і голосний у складі, на який падає наголос, називаються наголошеними, а всі інші — ненаголошени-ми. Наголос на письмі звичайно не позначається, але в словниках наголос позначається спеціальним знаком (наприклад, перо`).

Багатоскладові слова, а особливо складні, крім основ­ного наголосу можуть мати ще й додатковий (і не один), що характеризується меншою силою. Він також познача­ється при потребі спеціальним значком, наприклад: війсь­ковозобов'язаний. аерофотознімання. Деякі складні слова (вони звичайно пишуться через дефіс) мають два головні наголоси, наприклад: воєнно-стратегічний.

В українській мові наголос вільний, різномісцевий і рухомий, тобто він може падати на будь-який склад слова і змінювати своє місце у формах того самого слова:

діло, робота, молода, випереджати, перепідготовка, пере­кваліфікація: рука— руки, бігти — вибігти, смирнийсмирніший, будуватибудую.

Наголос має фонологічне значення. Він виконує кон­ститутивну, ідентифікаційну та диференційну функції. Він об'єднує звуки в слові і необхідний для узнавання слів і їх форм: р`адій—рад`ій, `обід—об`ід, атл`ас—`атлас, при­кл`ад — пр`иклад; хат`и — х`ати; копч`ений — к`опчений, насип`ати, — нас`ипати, вилі­т`ати — в`илітати.

Можливе варіативне наголошення. Варіа­тивне наголошування — це об'єктивний результат розвитку акцентологічної системи мови, показник переходу від однієї норми до іншої. Разом з тим не можна не відзначи­ти, що деякі так звані акцентні варіанти виконують дуже тонку стилістичну, художньо-зображальну функцію. На­приклад, форми в`исоко, гл`ибоко слід вважати загально­вживаними, а вис`око, глиб`око — власне поетичними; у формі вол`ошковий посилюється відносна ознака, а у формі волошк`овий — якісна.

Незважаючи на зміну місця наголосу в багатьох сло­вах у зв'язку зі словозміною і словотворенням, в українській мені наголошування характеризується сталою системою і яскртю вираженими закономірностями. Нор­мативне наголошування є необхідною ознакою культурно­го й грамотного мовлення.

Різноманітне поєднання ненаголошених складів з на­голошеним, а також ненаголошених між собою є базою, на фоні якої формується ритмічна структура слова.

Інтонація ви­значається як сукупність кількох фонетичних компонентів:

фразового наголосу, пауз, ритміки, мелодики, тембру і темпу. За допомогою інтонації мовленнєвий потік члену­ється на смислові відрізки — синтагми і речення, розме­жовуються речення за метою висловлення, визначається внутрішня взаємодія компонентів у комунікативному про­цесі, досягається вираження модальних значень І емоцій­ного забарвлення відповідних повідомлень.

^ Фразовий наголос виявляється тільки в реченні. Ви­ступаючи компонентами речення, окремі слова дістають наголошення неоднакової сили, що залежить від місця слова в реченні, кількості складів у ньому та смислового навантаження. Фразовий наголос має такі різновиди: наголос акцентної групи, синтагматичний, логічний та емфатичний.

^ Наголос акцентної групи — найслабкіший за своєю силою. В акцентну групу звичайно об'єднуються повнозначні слова і сполучники, прийменники, допоміжні дієслова і окремі різновиди займенників. Акцентну групу можна розглядати також як фонетичне слово. Сильнішим у реченні є синтагматичний на­голос.

^ Логічним наголосом називається особливе виділення голосом слва у реченні з метою підкреслити важливість його в смисловій структурі речення. У простому реченні буває тільки один логічний наголос. Він може падати на будь-яке слово в реченні, у тому числі й на неповнозначне, що звичайно не має навіть словесного наголосу.

^ Логічний наголос сильніший від синтагматичного. Він може падати на будь-яке слово синтагми.

Емфатичний наголос — це виділення важливої з смислового погляду частини висловлення (групи слів, слова і навіть частини слова) у зв'язку з вираженням експресії мовлення, емоційного стану мовця.

Емфатичний наголос найчастіше пиражається подов­женням приголосного, голосного, а також своєрідною мелодикою.

Пауза - більш або менш тривалії артикуляційна й акустич­на зупинка в мовленнєвому потоці. Паузи використовуються як засіб смислового та емоційного виділення слова або синтагми. У зв'язку з цим розрізняють паузи логічні і психологічні. Найбільші паузи виступають у кінці речень різного типу. Вони в і транскрипції позначаються знаком |||. Ці паузи служать, з одного боку, для того, щоб підкреслити перехід від однієї думки до іншої, а з другого—вони виконують чисто фізіологічну функцію, даючи мовцеві можливість поповнити повітря в легенях.

Менш виразні паузи виступають звичайно в кінці складного (складносурядного чи складнопідрядно­го) речення, а також у середині речення між синтагмами. У транскрипції така пауза позначається знаком [)]. Пау­за може бути і в межах синтагми, наприклад між підме­том і присудком, після звертання тощо.

Паузи не завжди збігаються з розділовими знаками. На місці розділового знака паузи фактично може й не бути. Разом з тим пауза може виступати в місці, де немає жодного розділового знака. Наприклад, у реченні Пахне м'ята, хліба, радіючи, цвітуть (М. Рильський) відокрем­лений дієприслівник «радіючи» зовсім не виділяється пау­зами. Між підметом і присудком завжди є невелика пауза, а розділові знаки, як правило, не ставляться. Немає паузи перед звертаннями, які стоять у кінці речення або в середині синтагми, хоч комами вони виділяються обов'язково.

Іноді від місця паузи в реченні залежить його зміст. Пор., наприклад, такі речення:

Я не раджу | вам вірити || Я не раджу вам 1 вірити || Паузи можуть використовуватися як засоби передачі:

а) незакінченої, обірваної мови: / в рільництві, і в бджіль­ництві. і в птахівництві, і в свинарстві, і... і... (О. Вишня);

б) хвилювання: Коли запитають... коли не хочете сказати про мене доброго слова... то прошу вас... від щирого серця прошу... пожалійте гонимого... не кажіть нічого зайвого, не чорніть старого... (Ю. Збанацький); в) несподіваного змістового переходу; Якась хвилина і... ні пуху ні пера! Літак уже в повітрі (Ф. Маківчук).

Основним елементом інтонації є мелодика. Розрізняють мелодику завершеності, незавершенос­ті і питальну мелодику.

Якщо висловлюється закінчена думка, таке речення вимовляється з мелодикою, що наприкінці знижується й досягає найнижчого рівня. Це мелодика завершеності, характерна для розповідного речення.

Якщо мелодика протягом усього речення тримається на приблизно однаковому рівні, а особливо тоді, коли вона в кінці речення тримається на рівні, характерному для попередньої частини, це означає, що думка не закін­чена. Вона має бути або може бути закінчена. Це мелоди­ка незавершеності, характерна для нскінцевих синтагм.

Якщо мелодика наприкінці речення різко піднімається вгору й досягла найвищого рівня, це означає, що вислов­лено питання, яке вимагає відповіді.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14



Реклама:

Схожі:

Міністерство освіти І науки України Херсонський державний педагогічний університет Кафедра української мови Шапошникова І. Гайдученко Г. Сучасна українська літературна мова фонетика І фонологія. Орфоепія. Графіка І орфографія iconМіністерство освіти І науки україни херсонський державний університет кафедра мовної освіти плани практичних занять з курсу „Українська мова
Бабич Н. Д. Практична стилістика і культура української мови – Львів: Світ, 2003. – С. 191-330

Міністерство освіти І науки України Херсонський державний педагогічний університет Кафедра української мови Шапошникова І. Гайдученко Г. Сучасна українська літературна мова фонетика І фонологія. Орфоепія. Графіка І орфографія iconМіністерство освіти І науки України Херсонський державний університет бібліотека. Довідково-бібліографічний відділ
Сучасна українська мова є багатовіковим надбанням українського народу. «В мові наша стара й нова культура, ознака нашого національного...

Міністерство освіти І науки України Херсонський державний педагогічний університет Кафедра української мови Шапошникова І. Гайдученко Г. Сучасна українська літературна мова фонетика І фонологія. Орфоепія. Графіка І орфографія iconМіністерство освіти І науки україни херсонський державний університет кафедра мовної освіти плани практичних занять з курсу „Українська мова
Практичне засвоєння нормативних форм родового відмінка іменників чоловічого роду ІІ відміни однини

Міністерство освіти І науки України Херсонський державний педагогічний університет Кафедра української мови Шапошникова І. Гайдученко Г. Сучасна українська літературна мова фонетика І фонологія. Орфоепія. Графіка І орфографія iconНавчально-методичний посібник матеріали до моніторингу якості знань з курсу «сучасна українська літературна мова (фонетика. Лексикологія. Фразеологія. Морфеміка. Словотвір)»
Навчально-методичний посібник «Матеріали до моніторингу якості знань з курсу «Сучасна українська літературна мова (Фонетика. Лексикологія....

Міністерство освіти І науки України Херсонський державний педагогічний університет Кафедра української мови Шапошникова І. Гайдученко Г. Сучасна українська літературна мова фонетика І фонологія. Орфоепія. Графіка І орфографія iconМіністерство освіти і науки України Херсонський державний університет Факультет іноземної філології Кафедра німецької мови Збірник навчальних програм
Збірник навчальних програм з дисципліни «Німецька мова та література», Херсон: Вид-во хду, 2012 р

Міністерство освіти І науки України Херсонський державний педагогічний університет Кафедра української мови Шапошникова І. Гайдученко Г. Сучасна українська літературна мова фонетика І фонологія. Орфоепія. Графіка І орфографія iconПрограма вступного випробування для абітурієнтів коледжів сумського нау з української мови на базі основної школи фонетика. Орфоепія. Графіка. Орфографія
Звуки мови і звуки мовлення. Голосні і приголосні звуки. Приголосні тверді і м'які, дзвінкі й глухі. Позначення звуків мовлення на...

Міністерство освіти І науки України Херсонський державний педагогічний університет Кафедра української мови Шапошникова І. Гайдученко Г. Сучасна українська літературна мова фонетика І фонологія. Орфоепія. Графіка І орфографія iconМіністерство науки і освіти, молоді та спорту України Херсонський державний університет Інститут філології та журналістики Кафедра українського літературознавства Таврійська фундація
Запрошуємо Вас до участі в роботі Всеукраїнської наукової конференції “Літературна спадщина Дніпрової Чайки в історико-культурному...

Міністерство освіти І науки України Херсонський державний педагогічний університет Кафедра української мови Шапошникова І. Гайдученко Г. Сучасна українська літературна мова фонетика І фонологія. Орфоепія. Графіка І орфографія iconХерсонський державний університет Кафедра англійської мови та методики її викладання
Робоча програма з «Ділової іноземної мови» для студентів за напрямом підготовки 020303. Філологія, Мова та література (російська,...

Міністерство освіти І науки України Херсонський державний педагогічний університет Кафедра української мови Шапошникова І. Гайдученко Г. Сучасна українська літературна мова фонетика І фонологія. Орфоепія. Графіка І орфографія iconМіністерство освіти, І науки України Херсонський державний університет Інститут української мови нан україни Інформаційний лист
Херсонського державного університету відбудеться Всеукраїнська наукова конференція "Сучасні орієнтири філологічної науки"

Міністерство освіти І науки України Херсонський державний педагогічний університет Кафедра української мови Шапошникова І. Гайдученко Г. Сучасна українська літературна мова фонетика І фонологія. Орфоепія. Графіка І орфографія iconМіністерство освіти і науки, молоді та спорту України Сумський державний педагогічний університет імені А. С. Макаренка Інститут психології Національної академії педагогічних наук України Національний педагогічний університет ім.
Запрошуються науковці, викладачі, психологи, фахівці різних галузей та сфер діяльності, всі, кого цікавлять проблеми професійної...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©lit.govuadocs.com.ua 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи