Природничі науки icon

Природничі науки

Реклама:



НазваПриродничі науки
Сторінка13/29
Дата конвертації29.03.2013
Розмір5 Mb.
ТипДокументи
джерело
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   ...   29

SUMMARY

^ O.S. Solodovnyk, O.O. Ptashenchuk. Analysis of prevalence of “school diseases” in Sumy region

The analysis of main epidemiological indicators of main “school diseases” (scoliosis, violation of posture, myopia, gastritis, vegetative-vascular dystonia) in Sumy region was made. There is a rapid increase in prevalence of all the above diseases from 1st to 11th grades that enables to take them into “school” ones. These indicators in Sumy region are quite high, and sometimes even higher than the all-Ukrainian.

Key words: “school diseases”, scoliosis, violation of posture, myopia, gastritis, vegetative-vascular dystonia, school hygiene.


^ V. ПАЛЕОНТОЛОГІЯ


УДК 567(477.64)

О.М. Ковальчук1, Л.І. Рековець2


РЕШТКИ ПРІСНОВОДНИХ РИБ (TELEOSTEI) З МІОЦЕНОВИХ

^ ТА ПЛЕЙСТОЦЕНОВИХ ВІДКЛАДІВ МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯ

ЛИСА ГОРА (ЗАПОРІЗЬКА ОБЛ.)


1Сумський державний педагогічний університет ім. А.С. Макаренка

2Національний науково-природничий музей ННПМ НАН України

У статті наводиться опис і палеоекологічна характеристика палеоіхтіологічного матеріалу пізньоміоценового та середньонеоплейстоценового віку, зібраного протягом 2009-2011 рр. на місцезнаходженні Лиса Гора поблизу м. Василівка Запорізької області.

Ключові слова: Лиса Гора, алювій, палеоіхтіологічний матеріал, прісноводні риби, пізній міоцен, середній неоплейстоцен, Запорізька область.


Вступ. Під час проведення польових палеозоологічних досліджень експедицією Національного науково-природничого музею (ННПМ) НАН України (м. Київ) у 2009 р. відкрите нове місцезнаходження решток викопної фауни Лиса Гора. Воно локалізоване в околицях м. Василівка Василівського району Запорізької області [2]. Місцезнаходження є природним відслоненням міоценових і плейстоценових відкладів на лівому березі р. Дніпро у місці впадіння р. Карачекрак до Каховського водосховища (рис.).

Серед відкладів глин, вапняків, лесів і викопних ґрунтів виділені два горизонти пісків і гравілітів з викопними рештками різного віку: Лиса Гора-1 – початок середнього неоплейстоцену (ліхвінський вік, голштейн, пізні тираспольські фауни, MQR 3, OIS 11) і Лиса Гора-2 – пізній міоцен (сармат, MN 11). Молоді відклади Лисої Гори-1 залягають на нижчому гіпсометричному рівні відносно давніших седиментів Лисої Гори-2.

^ Мета роботи. Метою даної роботи є опис і характеристика палеоіхтіо-фауністичного матеріалу, зібраного на місцезнаходженні у 2009-2011 рр., а також узагальнення палеоекологічних даних на основі вивчення численних викопних решток прісноводних риб з двох кістковмісних горизонтів.

^ Матеріали та методи досліджень. Матеріалом для цієї статті послужи-ли остеологічні збори з алювіальних відкладів місцезнаходження Лиса Гора протягом трьох польових експедиційних сезонів 2009-2011 рр., отримані шля-хом відбирання породи з кістковмісного горизонту з наступним її промиван-ням у спеціальних ситах з діаметром чарунки 1 мм, фракціонуванням промито-го і просушеного кісткового концентрату та екстракцією палеоостеологічного матеріалу. Описувані викопні рештки прісноводних риб та інших груп хребетних тварин нині перебувають на зберіганні у відділі палеозоології хребетних ННПМ НАН України.




Рис. Локалізація місцезнаходження Лиса Гора (чорний квадрат).

Безпосереднє визначення решток риб проводилося автором на основі порівняння з відповідним колекційним рецентним та викопним матеріалом, а також із використанням відповідних зоологічних [7, 8] і палеонтологічних праць [14-16]. Результати визначення супутнього остеологічного матеріалу були уточнені під час консультації з Л.І. Рековцем. Систематика згаданих видів риб є узгодженою зі схемою, наведеною у праці А.Я. Щербухи [12], з урахуванням зауважень Ю.В. Мовчана [6].

Визначення геологічного віку проводилося на основі розробленого палеонтологічного методу. В основу роботи покладена генеральна кореляційна схема фауністичних асоціацій Центрального Паратетису за MN-зонами [13]. Палеоекологічна характеристика місцезнаходження здійснена з використанням спеціальних праць О.М. Касьянова [1], В.Д. Лебедєва [5], Г.В. Нікольського [9, 10], В.І. Таращука [11], Г. Штерби [17].

^ Результати та їх обговорення. Порода Лисої Гори-1 (N 47°28.373´´, E 35°16.114´´) – перемиті відклади сарматського віку з раковинами молюсків Mactra, Viviparus та ін. Ця точка збору матеріалу є колишньою річковою авандельтою. Протягом 2009-2011 рр. у цій товщі виявлені численні рештки риб, кістки амфібій, щитки черепах (Testudinidae), а також зуби і окремі кістки крупних (Hipparion sp.) і дрібних ссавців – представників рядів Lagomorpha (Ochotona sp.) та Rodentia: Spermophilus sp., Arvicola cf. mosbachensis, Eolagurus luteus (cf. gromovi ?), Lagurus transiens, Microtus (Terricola) arvalidens, Microtus (Stenocranius) ex.gr. hintoni-gregaloides, Microtinae (визначення Л.І. Рековця).

Видовий список прісноводних риб, за результатами авторського визначення, має наступний вигляд: Cyprinus cf. carpio (5 глоткових зубів), Cyprinus sp. (4), Carassius carassius (10), Carassius sp. (6), Tinca sp. (9), Rutilus cf. frisii (4), Rutilus sp. (2), Scardinius erythrophthalmus (2), Scardinius sp. (37), Leuciscus sp. (4), Chondrostoma cf. nasus (2), Chondrostoma sp. (2), Cobitis sp. (фрагмент надочного шипа), Silurus sp. (1 зуб), Esox lucius (фрагмент dentale із зубом), Esox sp. (4 зуби), Perca neopleistocenica (фрагмент лівої os paeoperculare), Teleostei incertae sedis (14 хребців, 5 фрагментів ребер, 9 кісток).

Домінуючою формою з цього горизонту (за кількістю знайдених та ідентифікованих викопних решток) є Scardinius, субдомінантними – Carassius i Tinca, звичайною – Cyprinus, маргінальними – Rutilus, Leuciscus, Chondrostoma, Esox, а Cobitis, Silurus і Perca належать до випадкових (одиничних).

Загалом, на основі таксономічного розподілу, з урахуванням екологічних уподобань окремих видів, можна виділити 3 екотопи: 1) місця зі стоячою або слабо проточною теплою водою, мулистим дном і низьким вмістом розчиненого кисню; 2) місця з помірною течією, піщаним або хрящуватим дном, прозорою холодною водою і середнім вмістом О2; 3) місця зі швидкою течією, холодною водою, кам’янистим дном і гарною аерацією. Усі виявлені види тяжіють до водойм із добре розвиненою водяною рослинністю [7, 8].

Лиса Гора-2 (N 47°28.384´´, E 35°16.078´´) представлена товщею дрібнозернистих світлих кварцових пісків із включенням в’язких темно-зелених глин і друз гіпсу, яка залягає безпосередньо на карбонатизованій породі сарматського віку. Насиченість цього горизонту фауною невелика, тому протягом тривалого часу визначення віку Лисої Гори-2 залишалося проблематичним. Під час польового сезону 2010 р. на межі контакту пісків і карбонатів знайдені in situ зуби примітивної полівки Ischymomys ponticus, що дало змогу синхронізувати вік відкладів Лисої Гори-2 із сарматом (MN 11) [13].

У процесі визначення іхтіофауністичного матеріалу у цьому горизонті встановлено наявність наступних видів: Cyprinus cf. carpio (1 глотковий зуб), Carassius carassius (1), Carassius sp. (8), Tinca sp. (5), Rutilus cf. frisii (3), Rutilus rutilus (11), Rutilus sp. (13), Scardinius erythrophthalmus (3), Scardinius sp. (86), Leuciscus sp. (4), Chondrostoma sp. (3), Silurus sp. (3 фрагменти колючих променів, 4 фрагменти dentale, 2 хребці), Teleostei incertae sedis (21 хребець, 32 фрагменти ребер, 1 – os operculare, 1 – променя плавця, 11 – кісток).

Палеоекологічна обстановка на території Лисої Гори в пізньому міоцені в загальних рисах була подібною до описаної вище, що спричинено стабільністю впливу абіотичних чинників у водоймі порівняно із суходолом. Течія була повільною, мілководна ріка добре прогрівалася, мала численні зарослі затоки і заводі, переважно мулисте і хрящувато-піщане дно. Наявність значної кількості решток Scardinius, Rutilus і Silurus свідчить про те, що клімат пізнього міоцену півдня України був теплим, м’яким, без різко виражених сезонних перепадів температури.

Висновки. Наявність глинистих відкладів лагуно-лиманного типу свідчить про те, що територія Лисої Гори протягом пізнього міоцену і середнього неоплейстоцену була дном прісноводної водойми з досить різними умовами існування (швидкістю течії, характером дна, температурою води, об’ємом розчиненого кисню тощо).

Пошарово можна спостерігати ритміку седиментогенезу на місцезнаходженні, яка проявляється у переході від прісноводних до типово морських відкладів з їх наступним неодноразовим розмиванням.

Менша насиченість остеологічним матеріалом породи з Лисої Гори-1 пояснюється тафономічними особливостями регіону в зоні постійної динаміки крупних морських басейнів під впливом неотектоніки: дельтовий алювій зазнає частого розмивання та перевідкладення. Натомість русловий алювій (у випадку Лисої гори-2) відкладався у водоймі з повільною течією, на певній відстані від морського бассейну (можливо, в епоху регресії останнього?), що й створило сприятливі умови для осадонакопичення і, відповідно, кращого захоронення фауністичних залишків [18].

В іхтіологічному матеріалі Лисої Гори представлені повноцінні танатоценози, репрезентовані рослиноїдними, молюскоїдними формами, а також хижаками (Silurus, Esox, Perca). Більшість видів, виявлених у горизонті Лиса Гора-1, є холодолюбними або холодовитривалими, що підтверджує думку про значне зниження середньорічної температури на початку плейстоцену.

Наявність значної кількості видів риб із Лисої Гори-1 можна пояснити існуванням на цій території у неоплейстоцені своєрідного авандельтового угруповання у сприятливих для нього умовах існування.

Подальші палеоіхтіофауністичні дослідження на матеріалах неогенових місцезнаходжень півдня України є перспективними для з’ясування стратиграфічного значення решток Teleostei [4] і їх використання для комплексної палеоекологічної характеристики алювіальних танатоценозів континентального міоцену України зокрема і Східної Європи в цілому [3].

Подяки. Висловлюємо щиру подяку доктору Еві Швідніцкій (Зоологіч-ний інститут Вроцлавського університету, м. Вроцлав, Польща) за допомогу в перевірці результатів визначення палеоіхтіофауністичного матеріалу, а також к. геол.-мінер. н. В.А. Присяжнюку (Інститут геологічних наук НАН України, м. Київ) за надану геологічну характеристику місцезнаходження Лиса Гора.


^ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Касьянов А.Н. Изменчивость глоточных зубов плотвы Rutilus rutilus (L.) в зависимости от типа питания / А.Н. Касьянов, В.Н. Яковлев, Ю.Г. Изюмов, Н.Н. Жгарева // Вопр. ихтиол. – 1981. – 21, № 4. – С. 595–599. 2. Ковальчук А.Н. Палеофаунистические исследования новых неогеновых и антропогеновых местонахождений Запорожской области (Украина) в 2010 г. / А.Н. Ковальчук // 4-е Яншинские чтения, посвященные 100-летию со дня рождения академика А.Л. Яншина: Мат-лы молодежн. конф. – М.: Геос, 2011. – С. 73–81. 3. Ковальчук А.Н. Предварительные замечания об ихтиофауне миоценовых отложений Запорожской области (Украина) / А.Н. Ковальчук // Современная палеонтология: классические и новейшие методы: Тезисы VIІI Всерос. научн. школы молодых ученых-палеонтологов (3-5 октября 2011 г., ПИН им. А.А. Борисяка РАН). – М., 2011. – С. 25–26. 4. Ковальчук О.М. Про необхідність вивчення палеоіхтіофауністичного матеріалу з неогенових місцезнаходжень півдня України / О.М. Ковальчук // Сучасні проблеми теоретичної і практичної іхтіології: Тези IV Міжнародн. іхтіологічн. наук.-практичн. конф. (Одеса, 7–11 вересня 2011 р.). – Одеса : Фенікс, 2011. – С. 131–133. 5. Лебедев В.Д. Пресноводная четвертичная ихтиофауна Европейской части СССР / В.Д. Лебедев. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1960. – 402 с. 6. Мовчан Ю.В. Риби України (таксономія, номенклатура, зауваження) / Ю.В. Мовчан // Збірн. праць Зоол. музею. – 2008-2009. – № 40. – С. 47–86. 7. Мовчан Ю.В., Смірнов А.І. Риби: Коропові. Ч. 1. Плітка, ялець, гольян, краснопірка, амур, білизна, верховка, лин, чебачок амурський, підуст, пічкур, марена / Ю.В. Мовчан, А.І. Смірнов. – Київ: Наук. думка, 1981. – 428 с. (Фауна України. Т.8. Вип. 2). 8. Мовчан Ю.В., Смірнов А.І. Риби: Коропові. Ч. 2. Шемая, верховодка, бистрянка, плоскирка, абраміс, рибець, чехонь, гірчак, карась, короп, гіпофтальміхтіс, аристихтис / Ю.В. Мовчан, А.І. Смірнов. – Київ: Наук. думка, 1983. – 360 с. (Фауна України. Т.8. Вип. 2). 9. Никольский Г.В. Частная ихтиология / Г.В. Никольский. – М.: Сов. наука, 1950. – 436 с. 10. Никольский Г.В. Экология рыб: Учеб. пособие / Г.В. Никольский. – М.: Высш. школа, 1963. – 368 с. 11. Таращук В.І. Матеріали до вивчення прісноводних риб з неогенових та антропогенових відкладів України / В.І. Таращук // Збірн. праць Зоол. музею. – 1962. – Вип. 31. – С. 3–27. 12. Щербуха А.Я. Українська номенклатура іхтіофауни України / А.Я. Щербуха. – Київ: Зоомузей ННПМ НАН України, 2003. – 48 с. 13. Daxner-Höck G. Faunenwandel im Obermiozän und Korrelation der MN-“Zonen” mit den Biozonen des Pannons der Zentralen Paratethys / G. Daxner-Höck // Beitr. zur Paläontol. – 1996. – 21. – P. 1–9. 14. Lepiksaar J. Introduction to osteology of fishes for paleozoologists / J. Lepiksaar. – Göteborg, 1994. – 75 p. 15. Radu V. Atlas for the identification of bony fish bones from archaeological sites / V. Radu. – Bucureşti: Contrast, 2005. – 80 p. 16. Rückert-Ulkümen N., Yiğitbaş E. Pharyngeal Teeth, Lateral Ethmoids, and Jaw Teeth of Fishes and Additional Fossils From the Late Miocene (Late Khersonian/Early Maeotian) of Eastern Paratethys (Yalova, Near Istanbul, Turkey) / N. Rückert-Ulkümen, E. Yiğitbaş // Turkish Journ. of Earth Sciences. – 2007. – 16. – P. 211–224. 17. Sterba G. Süβwasserfische aus aller Welt / G. Sterba. – Leipzig: Urania-Verlag, 1971. – 350 s. 18. Zohar I. The living and the dead: How do taphonomic processes modify relative abundance and skeletal completeness of freshwater fishes? / I. Zohar, M. Belmaker, D. Nadel, S. Gafny, M. Goren, I. Hershkovitz, T. Dayan // Palaeogeography, Palaeoclimatology, Palaeoecology. – 2008. – 258. – P. 292–316.


РЕЗЮМЕ

А.Н. Ковальчук, Л.И. Рековец. Остатки пресноводных рыб (Teleostei) из миоценовых и плейстоценовых отложений местонахождения Лысая Гора (Запорожская обл.).

В статье приводится описание и палеоэкологическая характеристика палеоихтио-логического материала позднемиоценового и средненеоплейстоценового возраста, собран-ного в 2009-2011 гг. на местонахождении Лысая Гора около г. Васильевка Запорожской области.

Ключевые слова: Лысая Гора, аллювий, палеоихтиологический материал, пресноводные рыбы, поздний миоцен, средний неоплейстоцен, Запорожская область.


SAMMARY

O.M. Kovalchuk, L.I. Rekovets. Rests of freshwater fishes from the Miocenian and Pleistocenian sediments of Lysa Gora locality (Zaporizhya region).

Description and palaeoecological characteristics of the Late Miocenian and Middle Neopleistocenian palaeoichthyological material collected in 2009-2011 on Lysa Gora locality near Vasilyevka, Zaporozhye region, are presented in the article.

Key words: Lysa Gora, alluvium, palaeoichthyological material, freshwater fishes, Late Miocene, Middle Neopleistocene, Zaporozhye region.

^ VI. ГЕОГРАФІЯ


УДК 911. 9 (477. 52)

О.В. Барановська, О.В. Рябоконь


походження гідронімів сумської області


Ніжинський державний університет ім. Миколи Гоголя


Досліджено походження гідронімів Сумської області та проведена їх класифікація. Встановлено, що назви гідронімів сформувались внаслідок взаємодії природно-географічних, соціально-економічних та історико-культурних умов, що притаманні регіону досліджень протягом довготривалого періоду. Детальне вивчення гідронімів дозволить отримати більш повну інформацію про динаміку природних умов досліджуваної території.

Ключові слова: топонім, гідронім, гідронімія, потапонім, лімнонім, класифікація, Сумська область.


Вступ. Сумcька область достатньо забезпечена водними ресурсами, тому на її території сформувалось значне різноманіття гідронімів. Їх дослідження має важливе значення для того, щоб дізнатися, якими саме були природні умови та ресурси на території області у минулому, та які соціально-історичні події тут відбувалися.

^ Мета роботи полягає у всебічному дослідженні походження гідронімів Сумської області.

Матеріали та методи досліджень. Широкого розвитку топонімічні дос-лідження в Україні набули з середини ХХ ст. Класиками сучасної української топоніміки можна назвати – Є. Черняхівську, М. Янка, В. Ніконова, В. Ташиць-кого. Заслуговують уваги праці, які виконані Н. Тарановою, Р. Абкадировим, Л. Василюк, Л. Зеленською, О. Афанасьєвим [1]. Дослідженнями топонімів також займалися вчені-краєзнавці О. Трубачов та В. Топоров. Вони провели історико-лінгвістичний аналіз, який розкрив зв’язок походження назв з куль-турою та мовними традиціями давніх племен, що мешкали на території України. Вивченням походження назв річок займався уродженець Конотопщини, видат-ний історик О. Лазаревський. На сучасному етапі топонімічними досліджен-нями також займаються краєзнавці Сумської області, які присвячують свої роботи безпосередньо вивченню топонімів власного регіону. М. Акічев і А. Сахно проводили комплексні краєзнавчі дослідження з вивченням топонімів Конотопського району [2]. Але все ж таки дотепер мало розробленою залиша-ється проблема вивчення гідронімів та зв’язку їх з природними умовами та ресурсами Сумщини.

Під час дослідження гідронімів Сумської області були опрацьовані літературні та картографічні джерела, а саме: підручники, науково-популярні видання, журнальні статті, фізичну карту області та карту річкової мережі. Також було проведене опитування та анкетування населення.

^ Результати та їх обговорення. Гідроніми – це власні назви водних об’єктів. Серед гідронімів області були досліджені: потапоніми – назви річок та лімноніми – назви озер. Гідронімія – сукупність гідронімів певної території. Гідроніми Сумської області можна об’єднати у декілька груп: гідроніми, що пов’язані з природними умовами та ресурсами; гідроніми, походження назв яких пов’язане зі слов’янськими племенами; гідроніми, назви яких походять від іншомовних племен; гідроніми, що пов’язані з історичними подіями.

До групи гідронімів, у назвах яких відображаються природні умови та ресурси, належить багато річок та озер області. Деякі річки Сумщини отримали свої назви завдяки переважаючому типу рослинності. Прикладом виступає назва річки Усок, яку виводять з балтійського «ясен» – роду рослин з родини маслинових. Гідронім Усок утворився, ймовірно, внаслідок перенесення назви переселенцями з Білорусії і являє собою демінутивне утворення за допомогою суф. -ок від основи ус-. Від рослини хміль отримала свою назву річка Хмелівка, права притока Сули. Ще у середині XIX ст. на річці стояло село Хмелів. Імовірно, гідронім походить від назви цього села, що успадкувало свою назву від рослини хміль – роду трав’янистих рослин з родини коноплевих. Назву річки Ромен пов’язують з польовою ромашкою – роменом, котра і зараз квітує на берегах річки. На заплавах річок у Лісостеповій зоні часто ростуть зарості терену. З цією рослиною пов’язані назви двох річок – Терн, що протікає територією Конотопського району, та Тернівки, що протікає територією Кролевецького району. Назва річки Свіса походить від слова «звисати». Це пояснюється тим, що на берегах річки росли верби, гілки яких звисали прямо у воду. Від болотяної рослинності отримала свою назву річка Осота, що протікає територією Шосткинського району. Сама назва звучить по-сучасному: чи то польова трава осот, чи то болотяна осока.

Інколи назви гідронімів давалися за характерним для них тваринним світом. Назва річки Жабина, правої притоки Оржиці, походить від слова «жаба». У назві річки Журавка, правої притоки Івоту, відображається апелятив «журавка». Мабуть, колись на берегах річки оселялися журавлі. Назву річки Бичиха виводять з індоєвропейського кореня к’оой, що означає бик, корова. Отже, можна припустити, що племена, які оселилися на берегах річки, займалися розведенням корів. Назва озера Турове (Шосткинського району) свідчить про те, що у давнину на його берегах водилися тури. Назву озера Лебединське (Лебединський район) пов’язують з птахами-лебедями, що водилися на озері, коли люди почали біля нього селитися.

Також у назвах гідронімів відображалася характеристика їх берегів, колір води, характер течії. Наприклад, назва річки Ташань, що протікає територією Лебединського та Охтирського районів, походить від тюркського слова «таш», що означає камінь. На території, де поселися люди, була кам’яниста місцевість і річка отримала таку назву. До цієї ж групи можна віднести назву річки Охтирка, лівої притоки Ворскли. Існує кілька гіпотез походження назви. За першою з них, походження гідроніма виводиться з іранського «біла фортеця». За іншою версією, назву виводять від тюркського «біла скеля» – підвищення, розташованого на околиці міста Охтирка, на березі річки [5]. У назві річки Вир, що протікає територією Білопільського району, якраз і відображається характер течії. Мабуть, у минулому течія річки була бурхлива. Назва озера Чисте (Шосткинського району) вказує на характеристику води у ньому. Іноді озера називали за кольором їх води, прикладом є Блакитні озера – 2 озера, що розташовані на сході міста Суми.

Від слов’янських племен отримали свої назви такі річки: Десна, Локня, Єзуч, Куколка. Існує декілька гіпотез відносно походження назви річки Десна. Найбільш вірогідною видається етимологія зі старослов’янського «десний» - правий. Хоч у сучасному розумінні Десна є лівою притокою Дніпра, однак врахування того, що у давнину піднімалися з пониззя річки до верхів’я (так відбувалося в основному заселення по річках), то Десна була дійсно правою притокою Дніпра. В основі назви річки Локні, що протікає територією Кролевецького району, лежить слов’янський корінь «лок», що означає «дощ». Щодо походження назви річки Єзуч існує декілька припущень: за одним із них, назва річки походить від старослов’янського слова «єзус», що означає – місце ловлі риби у річці; за іншою версією – назва річки походить від польського словосполучення «Єзус Марія»; за третьою версією, назву річки пов’язують з кельтськими племенами. У назві добре виявляються представлені кельтські теофорні назви, тобто такі, що несуть у своїй основі імена давніх кельтських язичницьких божеств, «Єзус» – божество кельтів. До цієї ж групи відноситься і назва річки Куколка. Вона пов’язана з іменем кельтського божества Кукула, («кукул» – буквально «той, що у капюшоні» – це божество царства мертвих). На схід від річки Єзуч протікає річка Гвинтівка, на берегах якої розташоване село Гвинтове. Назви села та річки походять від імені кельтського бога вітру Гвінтія. Виглядає невипадковим, що всі назви з кельтською основою зосереджені в одному місці. Слов’янське походження має назва річки Псел. За словами М. Янка, назва річки походить від слов’янського кореня «піс, пстрі», що означає «дуже вологе місце».

Багато назв річок мають неоднозначне тлумачення. Іноді пояснення назви річки може мати як слов’янське походження, так і іншомовне. Це пояснюється тим, що у різні історичні періоди на одній і тій же території проживали різні племена, і ці періоди ніби нашаровуються один на одного. Прикладом виступає назва річки Хорол, що протікає територією Липоводолинського району. Одні дослідники назву виводять з іранського «хороший». Інші в основі гідроніма вбачають індоєвропейське «текти». Також деякі вчені стверджують, що гідронім походить зі слов’янського «хрьль» у значенні «швидкий», точніше це слово спочатку з’явилось у мові південних слов’ян: це старосербське слово «hrъ», а сучасне сербське і хорватське слово «хрлити» – «спішити», «квапитися»».

Зустрічаються на території Сумської області й такі річки, назви яких беззаперечно мають іншомовне походження. До даної категорії гідронімів відноситься річка Сула. Потапонім генетично походить від тюркського «сулау», що означає – «мокре місце». Іншомовне походження має назва річки Сейм. Перша версія походження назви виводиться із іранського зі значенням «темний»; друга версія – з індоєвропейської основи – «світлий»; третя версія, щодо назви річки була розглянута уродженцем Конотопщини, видатним істориком – О. Лазаревським. Він стверджував, що назва річки походить від кількості річок, що у неї впадають: справа – це річки Клевень, Локня, Ворголь, Есмань, а зліва річки – Гнилушка, Сарнавщина, Куколка. Усього в річку Сейм впадає сім приток. Звідси й походить «Сейм», спочатку називали «семь», а вже пізніше стали називати Сейм [2]. Інколи, завдяки тому, що племена заселяли значну територію регіону, назви географічних об’єктів могли повторюватись. Прикладом виступають річки з однаковою назвою Есмань, що протікають територією Сумської області у Глухівському та Кролевецькому районах. Існує декілька гіпотез походження назви цих річок. За першою гіпотезою назва походить від іранського «камінь» в означенні «ріка з кам’яним ложем»; за другою гіпотезою – від єсмяник (ясменик, смолка) – лучної трави, якої багато росте у долинах річок, що менш вірогідно; за третьою – назва перського походження і у перекладі означає «прекрасний шлях». Назву річки Обеста, лівої притоки Клевені, виводять з литовського кореня (і)sta«ріка». Латинське походження має назва притоки Десни Івотки (Івот, Івод, Івоть, Глибець). Назву пов’язують з латинським словом «ручай». Варіант Глибець дано за повно-водність ріки. Інколи з іншомовної назви можна виявити своєрідну особливість річки, наприклад, колір води. Ця особливість відображається у назві річки Ворскла. За першою з версій, перша частина «ворье» у мові аланів означало «білий», друга – «кол, кул» – «вода», звідси «біла вода». Таку назву річці могли дати за колір берегових круч, що складаються з крейдяних відкладів [4].

З соціально-історичними подіями пов’язане походження назви річки Шостка. Свою назву річка отримала завдяки переселенцям з нижньої течії Дніпра та запорізьким козакам. У 1618 р. басейн Десни захопили польські феодали. Від жорстокої експлуатації місцеве населення рятувалося втечею на менш заселені території. Придеснянські рівнини приваблювали й запорізьких козаків. З нижньої течії Дніпра піднімалися вони вгору по Дніпру, потім – по Десні. Запорожці відраховували (рахуючи від Чернігова) шосту притоку Десни – Шустцю. Тут на берегах Шустці, а згодом Шостки, на території багатій селітрою, виникали поселення, в яких люди займались селітроварінням та виробництвом чорного пороху, за яким саме найчастіше й припливали козаки.

На території Сумської області зустрічаються лімноніми (назви озер), назви яких мають антропонімічне походження. Озеро Скоропадське, що знаходиться у місті Глухові, назване на честь гетьмана Лівобережної України Івана Скоропад-ського. До даної групи відноситься також назва озера Чеха, що розташоване у Зарічному районі Сум. Згідно з переказами, за давнини поселився біля озера заможний чоловік, якого називали Чех. Не відомо, чи був він представником чеського народу, чи то Чех – просто козацьке прізвисько, яке сучасній людині можна перекласти як «Чуб». Достеменним фактом є той, що ім’я переселенця увічнило назву озера. Назву озера Шелеховське (Лебединський район) пов’язу-ють з прізвищем можливого землевласника даної території у минулому, адже раніше за ім’ям землевласника отримували назви всі природні об’єкти, що йому належали [4].

Значну роль у формуванні гідронімів також відігравали місцеві назви, що притаманні тільки окремим районам. Прикладом слугують такі гідроніми: назва річки Ретик та озера Ретиж (Шосткинський район) має у своїй основі місцевий термін «реть», що означає – «заболочена низовина з дзеркальними водами на болоті або біля річки»; назви боліт у Серединобудському районі – Ахмуні, Ахмуні Великі, Ахмуні Малі, походять від терміну «ахмуні» – великі мохові болота; назва озера Балдовина (Шатрище, Ямпільський район) означає: «яма, яка наповнена водою» або «низовина на місці висохлого озера»; «баюра» – велика і глибока калюжа. Також значного поширення на території Сумщини набули гідроніми з основами: «ржавець» – ржаве болото; «твань» – в’язка і густа грязь; «рудка» – іржаве болото [3].

Висновки. Більшість гідронімів сформувались унаслідок взаємодії при-родно-географічних, соціально-економічних, історико-культурних умов, особи-востей та подій, що відбувалися на території області протягом довготривалого періоду. Детальне вивчення гідронімів дозволить отримати цінну та більш повну інформацію про те, якими саме були природні умови в минулому та порівняти їх з сьогоденням.

список використаних джерел

1. Афанасьєв О.Є. Географічне дослідження топонімічної системи України: автореф. дис. …канд. геогр. наук: спец. 11.00.11 “Конструктивна географія та раціональне використання природних ресурсів  / О.А.  Афанасьєв. – Дніпропетровськ, 2006. – 19 с. 2. Акічев Ш.А. Конотопщина: час, події, долі. Науково-популярне видання / Ш. А. Акічев, А. І. Сахно, Г.І. Стеценко. – Київ: ВД “Фолігранд”, 2005. – 232 с. 3. Леонтьєва Т. Г. Географія Сумської області: підручник / Т.Г. Леонтьєва, В.О. Тюленєва. – Суми.: Видавництво “Козацький вал”, 1995 - 139 с. 4. Сумщина від давнини до сьогодення: науковий довідник / [Упорядник Л. А. Покидченко; Редколегія Л. П. Сапухіна (відп. ред.) та ін.]. – Суми: Видавництво “Слобожанщина”, 2000. – 384 с. 5. Янко М. Т. Топонімічний словник України: Словник-довідник / М. Т. Янко. — К.: «Знання», 1998. – 456 с.
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   ...   29



Реклама:

Схожі:

Природничі науки iconПриродничі науки. Математика
К. Центр навч літ., 2008. 293 c. (Електронні видання) (Природничі та технічні науки) : 25 грн

Природничі науки iconПриродничі науки, зокрема
Навчання студентів та стажування аспірантів, науково-педагогічних працівників здійснюватиметься за такими пріоритетними напрямами...

Природничі науки iconПриродничі науки
До 80-річчя створення природничо-географічного факультету Сумського державного педагогічного університету

Природничі науки iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни
С. В. Шмалєй, І. В. Редькою) для студентів галузей «Природничі науки» та «Фізичне виховання, спорт І здоров'я людини», рекомендованої...

Природничі науки iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни
С. В. Шмалєй, І. В. Редькою) для студентів галузей «Природничі науки» та «Фізичне виховання, спорт І здоров'я людини», рекомендованої...

Природничі науки iconПрограма для студентів галузей 0401. «Природничі науки» та 0102. «фізичне виховання, спорт І здоров’я людини» вищих навчальних закладів. Херсон: пп вишемирський В. С., 2008. 20 с
Мон україни (лист №1. 4/18-г-1012 від 08. 05. 2008 р.): Шмалей С. В. Курортологія. Навчальна програма для студентів галузей 0401....

Природничі науки iconПротокол № від р навчальна програма імунологія для студентів галузі знань: 0401. Природничі науки напряму підготовки: 040102. Біологія*
Досягнення цієї науки, зокрема молекулярного розділу, вимагають постійного доповнення та оновлення «старих» знань про фундаментальні...

Природничі науки iconГалузь знань: 0401. Природничі науки
Прошу затвердити тематику, виконавців та наукових керівників курсових робіт студентів 3-4 курсу денної форми навчання

Природничі науки icon2. Природничі науки
Екологічна енциклопедія [Текст]: в 3-х т. Т. 1: А-е /ред кол. А. В. Толстоухов (гол ред.) та ін К: Центр екологічної освіти та інформації,...

Природничі науки iconІнформаційний лист
Природничо-географічний факультет Сумського державного педагогічного університету імені А. С. Макаренка готує до видання у 2012 році...

Природничі науки iconГалузь знань: 0401. Природничі науки Напрям підготовки: 040102. Біологія*
Прошу затвердити тематику, виконавців та наукових керівників курсових робіт студентів 3-4 курсу заочної форми навчання

Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©lit.govuadocs.com.ua 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи