Тема: Кам icon

Тема: Кам




Скачати 133.31 Kb.
НазваТема: Кам
Дата конвертації18.12.2012
Розмір133.31 Kb.
ТипРеферат
джерело

ПРЕДМЕТ: ИСТОРИЯ


Тема: Камянська та Олешківська Січі у XVIII столітті

Предмет: История

Вид работы: Реферат.

Реферат сдан в Запорожской гимназии №107 с оценкой «отлично».

Реферат выполнен на украинском языке.


Содержание





Вступ




1

Кам’янська та Олешківська Січі у XVIII столітті





1.1

Припинення існування Чортомлицької Січі




1.

Заснування Кам’янської Січі та її опис





2.2

Сподівання січовиків на підтримку їх дій Карлом XII





2.3

Пропозиція Петра I та її відмова козаками





2.4

Участь запорожців у російсько-турецькій війні на стороні турків





2.5

Перехід січовиків до Олешківської Січі, зовнішній опис Січі





2.6.

Умови перебування в Олешківській Січі під керівництвом отамана І. Малишевіча




2.7.

Тяжкі умови перебування в Олешках та перехід січовиків на сторону Кримського хана.





2.8.

Клопотання запоріжців перед російським урядом щодо повернення знов під владу Росії.





2.9.

Припинення існування Олешківської Січі





3.

Повернення січовиків на Кам’янську Січ під протекцією Кримського хана






3.1.

Антимосковські виступи січовиків





3.2.

Вихід козаків з Кам’янської Січі






3.3.

Висновки









Список використаної літератури


























1 Камянська та Олешківська Січі у XVIII столітті


1.1 Припинення існування Чортомлицької Січі


12 травня 1709 року припинила своє існування славетна Чортомлицька Січ, з якою була пов’язана більш як півстолітня героїчна історія Війська Запорізького Низового, наповнена прикладами активної участі запорожців у національно-визвольних змаганнях, відсічі турецько-татарської агресії, відстоюванні козацьких вольностей у протидії Москви та Варшави, частої опозиції офіційному Чигирину та згодом Батурину. За підтримку антимосковського виступу гетьмана І.Мазепи царські війська приступом узяли січові укріплення, розорили саму Січ та зруйнували розташовані поблизу неї козацькі зимівники.

Як пильно не стерегли російські солдати вихід з Чортомлицької Січі, частині січових козаків під керівництвом кошового отамана Якима Богуша все-таки вдалося врятуватись од загибелі: вони бігом склали своє добро і вцілілу зброю на дуби й прихованими єриками, затоками, річками пішли вниз по Дніпру в турецькі землі; які були тоді досить недалеко від Січі. Як свідчить переказ, запорожці, утікаючи від москалів, ні за чим так не жалкували, як за покинуту ними с Старій Січі церкву.


1.2 Заснування Кам’янської Січі та її опис

В пониззі Дніпра, на кордоні запорозьких земель і володінь кримського хана, на невеликому мисі, утвореному річкою-протокою Козацьке Річище та гирлом річки Кам’янка, козаки й заклали свою нову - Кам’янську Січ (1709-1711 роки) – наступницю славетної Чортомлицької.

Тамтешня Січ розташовувалася на невеликому мисі, який омивався

річкою-протокою Козацьке Річище й гирлом Кам’янки. Розміри січового укріплення „115 сажнів у довжину зі сходу, 66 сажнів із півночі; 123 сажнів


від заходу, 36 сажнів з півдня”.

За своєю формою Кам’янська Січ, мала такий вигляд: посередині неї тягнувся майдан, завширшки 6 сажнів на півночі та 3 – на півдні; обабіч якого розміщувалося близько сорока куренів і скарбниць. Один ряд куренів йшов вздовж Козацького Річища, з виходом на схід і на захід. Між останніми трьома рядами; так само як і між першими з півночі на південь простягалась площа, розміри якої приблизно дорівнювали першій. Курені займали територію, площа якої становила приблизно 21 аршин

(15 метрів)завдовжки та 12 аршинів

Рис.1.1 Кам’янська Січ (8,5) завширшки. За формою курінь являв собою прямокутну напівземлянку , заглиблену на півметра в грунт. Своїми розмірами курінь сягав 10 метрів у довжину та майже 6 - завширшки. Його стіни та підлога були викладені дерев’яними колодами. Вся Січ була оточена мурованою огорожею, за огорожею з північного боку було сім ”вовчих ям”, а з південного – земляні насипи, які були спеціальними ”базисами” для козацьких пунктів спостереження та охорони січовиків.

1.3 Сподівання січовиків на підтримку їх дій Карлом XII

Закладаючи нову Січ поблизу свого попереднього місця перебування, запорожці, цілком ймовірно, продовжували сподіватися, що найближчим часом ситуація зміниться на ліпше й вони зможуть повернутися на насиджені

місця. Надії на швидке повернення на Батьківщину пов’язувалися головним чином з воєнними діями шведського короля. Саме тому, наприклад, вже у першій половині серпня 1709 року січовики відправили до Карла XII лист, в якому цікавилися станом здоров’я короля та запевнили щодо своєї готовності як найшвидше стати до бою проти спільного ворога – російського царя.

Укладаючи договір з гетьманом Пилипом Орликом у 1710 році, запорожці, які разом з Гордієнком перебували в Бендерах, наполягали на тому, щоб до нього було включене положення, яке б гарантувало низовикам

повертання на рідні землі. Після затвердження Карлом XII Бендерської

Конституції її текст разом із королівською грамотою було відправлено на Кам’янку кошовому Богушу та всьому війську Низовому. У грамоті король дякував запорожцям за вірність.


1.4 Відмова козаків на пропозицію Петра І


Не полишали запорожців також надії й на можливість мирного повернення в Україну – через домовленість з її тодішнім гетьманом Іваном Скоропадським. Зокрема вже в 1710 році до Скоропадського почали приходить окремі ватаги запорожців із проханням дозволити повернутися до своїх помешкань. Сподівання порозумітися з гетьманською владою підкріплювала й та обставина, що Росія в той час готувалась до війни з Туреччиною.

Отож, цар Петро знову потребував війська, особливо такого, яке мало досвід ведення бойових дій з військами турецького султана. А тому до гетьмана було відправлено царський наказ прохачів-запорожців приймати і розселити у лівобережних полках, встановивши за ними таємний нагляд, щоб вони не могли сіяти в Україні „смуту” та не переселялися знову на землі запорізьких вольностей. До гетьманської резиденції у Глухові надійшов наказ: відправити на Кам’янку спеціальний універсал, в якому переконувати запорожців у необхідності повернутися в підданство російського царя та гарантувати їм при цьому вибачення попередніх провин. Проте свіжі спогади

про жорстоку розправу царських військ над захисниками Чортомлицької Січі все ж не сприяли масовому поверненню козаків-запорожців у царське підданство. „Хіба запоріжці будуть дурними, - говорить чигиринський

сотник Василь Невінчоний, - що підуть до росіян. Вони добре роблять, що орду піднімають, а як орду піднімуть, то вся Україна вільна буде, а від Москви вся Україна пропала”.

1.5 Участь запорожців у російсько-турецькій війні на стороні турків

На Кам’янці запорожці цього разу довго не затрималися. Восени

1710 році. Вибухає чергова російсько-турецька війна, і січовики волею долі

потрапляють в епіцентр цього протистояння. Декілька сотень запорожців разом з ордою хана Девлет-Гірея на початку 1711 року. Вирушають у похід на Слобожанщину, а переважна їх більшість, понад 6 тисяч чоловіків, на чолі з Костем Гордієнком і Пилипом Орликом розпочинають воєнну акцію на Правобежній Україні. Фортуна, однак знову відвернулася від козаків. Похід завершився безрезультатно. Більше того, російські війська під командою В.Бутурліна у розпорядженні якого перебувало й декілька українських полків гетьмана Скоропадського за наказом Петра I зігнали запорожців із Кам’янської Січі.

1.6 Перехід січовиків до Олешківської Січі

Відтак Кіш був вимушений перебратися в глиб території, підвладної кримському хану – до Олешко, де він перебував аж до 1728 року. Умови перебування в Олешка не йшли ні в яке порівняння з тими, що були в старій Чортомлицькій Січі. Відірвана від земель Запоріжжя Олешківська Січ (1711-1728), що розташовувалася на малопридатній для життя місцевості, являла собою досить сумну картину. Річка Конка з вузьким руслом і піщаними берегами, яка тут пробігала, нічім не нагадувала низовини могутнього Дніпра. Невелика церква, котра швидше нагадувала курінь з очеретяними стінами, ніж божий храм, також не сприяла піднесенню козацького духу.





Рис.1.2 Олешківська Січ


1.7 Олешківська Січ під керівництвом отамана І. Малишевича


У 1714 році замість К.Гордієнка кошовим отаманом було обрано найповажливішого серед січовиків Івана Малишевича. Він звернувся до царського уряду з проханням дозволити йому з військом повернутися додому, але Петр I дав негативну відповідь. Тоді 3,5 сотні запорожців самочинно переткнули кордон і зосередились в північних районах Гетьманщини, під Глуховим і Конотопом. Незабаром гетьман передав у

столицю Російської держави листа січовиків, ще й додав від себе особисто

прохання дозволити „торговим” і „промисловим” людям Гетьманщини їздити торгувати в Крим, добувати там звіра, рибу, а звідти – пропускати козаків із сіллю. У відповідь 10 лютого 1715 року надійшов царський указ, у якому насамперед передбачилося: пробачити вину тільки тим козакам, котрі „покаялися”; повернути їх у місця попереднього проживання; гарантувати, що вони не будуть покарані й відправлені в заслання, дозволити вести торгівлю з Кримом, окрім низовиків – „зрадників”.

    1. Тяжкі умови перебування в Олешках та перехід січовиків на сторону Кримського хана


Однак, як тільки за наказом І. Скоропадського купці, що їздили торгувати в південні області, почали обминати Запоріжжя, тамтешні козаки вдалися до актів помсти. Вони нападали на торговий люд і грабували його. Ситуація з олешківцями знову загострилася. Взагалі січовикам заборонялось вільне мандрування у турецькі області, але вони не виконували, через що знову наражалися на всілякі неприємності. Оскільки необхідний для існування провіант у купців доставати дедалі важче, козаки відновили грабіжницькі напади на ближчі землі Російської держави та Речі Посполитої. Переслідувала січовиків і влада Речі Посполитої, коли вони приїхали туди торгувати. Нестерпні умови життя, непевність становища змушувала олешківців усе частіше звертатися зі скаргами до володаря Кримського ханства, його це дратувало, він наказував окремих козаків хапати й продавати в рабство. І ніщо не могло допомогти січовикам, навіть клопотання про їх долю П.Орлика перед монархами багатьох країн.

Тому впродовж усього часу перебування козаків в Олешківській Січі серед них точилася гостра політична боротьба і не припинялися спроби встановити контакти з гетьманським урядом Скоропадського та повернутися в Україну.


1.9 Клопотання запоріжців перед російським урядом щодо повернення знову під владу Росії


Проте ситуація у XVIII столітті складалася для цього несприятливо.

Петро I здобувши перемогу над Швецією перебував у зеніті слави з приводу повернення в Україну січовики зустрічали різкий спротив царської адміністрації. Однак у січні 1725 року імператор Петро I помирає і його поступники під тиском як внутрішніх, так і зовнішніх обставин змушені були дещо пом’якшити політичний курс щодо України. 1 жовтня 1727 року у Глухові проводять вибори нового українського гетьмана. Тому вже


19 жовтня 1727 року кошовий отаман Павло Федорів разом із січовим товариством відправляє кілька листів, в яких просять Д. Апостола поклопотатися перед царем, аби той прийняв їх „під свою високу руку”. Запорожці передовсім хотіли забрати військові клейноди, залишити Олешківську Січ і перейти на стару. З цього однак нічого не вийшло. Росії було не вигідно ускладнювати через січовиків свої стосунки з Туреччиною. Чутки, які доходили до січових посланців під час їхніх контактів з гетьманським урядом Апостола, щодо повернення в майбутньому січового товариства у підданство російським монархам породили в Січі хвилю ентузіазму та сплеск гострої політичної боротьби в середовищі січового товариства.


1.10 Припинення існування Олешківської Січі


Наприкінці 1728 року промосковське налаштована партія перемагає на Січі. Були заковані в кайдани Гордієнко, Сидоренко, розбили і пограбували всі вірменські та грецькі торгові лавки і вирушили в Стару Січ на Чортом лик. Проте тяжкі й лихі умови перебування запорожців в Олешка назавжди закарбувалися в пам’яті народній, відбилися в давній історичній думі:

^ Заступила чорна хмара

Ту білу хмару:

Опанував запорожцем

Поганий татарин...

Ой, Олешки, будем довго ми вас знати, -

І той лихий день і ту лиху годину

Будемо довго, як тяжку личину, споминати.”

Прибувши додому січове товариство обрало кошовим Івана Гусака і відправило до Петербурга чолобитну на ім’я імператора Петра II, в якій просили вибачити запорожцям усі їх провини та дозволити проживати на Чортомлику. Однак клопотання запорожців у Петербурзі було відхилено. В той самий час, коли запорожці аж ніяк не могли схилити на свій бік петербурзькі власті, до них прибувають гінці від кримського хана та бендерського паші, які передають їм від імені своїх повелителів слова приязні та пропонують повернутися на землі, підвладні турецькому султану та його васалам.

Запорожці знову задумують повернутися під протекцію кримського хана Каплан-Герія Ор-бея. Хан негайно надіслав на Січ листа із схваленням намірів товариства, про свою готовність знову ласкаво прийняти запорожців у своїх володіннях, захищати, повернути все, що вони перед тим мали, дати право вибору місця проживання. Але хан настійно рекомендував козакам повернутися туди, де вони мешкали до 1728 року, тобто в Олешки.

1.11 Повернення січовиків на Кам’янську Січ під протекцією кримського хана


Однак цього разу запорожці повернулися не на Олешківський лиман, а на річку Кам’янка, де вони вже перебували протягом 1709-1711 років. Головним резоном для січовиків при цьому була надія на можливість близького повернення на землі запорізьких вольностей.

Під владою кримського хана на запорожців чекало нелегке життя, існування під ханською протекцією незмінно погіршувалося. Спочатку запорожці користувалися різноманітними пільгами та з плином часу пільги урізалися та водночас з’являлися різного роду повинності. Крім того,

ханський уряд зобов’язав запорожців виставляти в похід на допомогу орді до 2 тисяч козацького війська на чолі з кошовим. Як плату за ханську протекцію січове товариство мало також безоплатно працювати на спорудженні перекопської захисної лінії. Запорожцям заборонялося мати на Січі артилерію, будувати укріплення. Кошеві не дозволялося зноситися з представниками російського уряду, їздити в російські чи лівобережні українські міста. Вести торгівлю з Кримом.

Ситуація навколо питання повернення запорожців у підданство російських монархів почала докірно змінюватися з початком наступного року у зв’язку з важливими перегрупуваннями зовнішньополітичних сил у регіоні. Після

смерті польського короля Августа II постала проблема престолонаступництва в Речі Посполитій. У боротьбі із своїми опонентами правляча кола Франції та Польщі намагалися заручитися підтримкою Туреччини й Криму. Певну роль в майбутньому конфлікті з Росією та Австрією відводили також запорозьким козакам. Особливу активність у справі залучення запорожців до Європейської політики виявляв гетьман в екзині П.Орлик. Ще наприкінці 1731 року його син Григор Орлик подав французькому урядові меморандум, де запевняв, що Париж може розраховувати на допомогу козаків у майбутній війні з Росією. Своєрідним запалом антимосковських виступів в Україні, на думку Орлика, мала стати Запорозька Січ. Коли царському урядові стало відомо про наміри П.Орлика, зважаючи на критичність ситуації, що складалася явно не на користь Росії, тоді в 1733 році, на Кам’янку кошовому Івану Малишевичу відправляється грамота, в якій відпускаються всі провини запорожцям перед російською короною.


1.12 Вихід запорожців із Кам’янської Січі

28 березня 1734 року запорожці на чолі з кошовим Малишевичем залишили Кам’янську Січ. Направились в гору, по Дніпру до річки

Підпільної, у Базавлуцьке урочище. Напередодні виходу з Кам’янської Січі кошовий відправив козакам, що пішли на з’єднання з ханом, листа, в якому наказував їм залишити татар, і, не гаючи часу, прямувати для злучання з Кошем на Базавлук. До кримського хана Каплан-Герія, також були направлені повідомлення, що є неможливим виконання ханського наказу про

участь у поході на Польщу супроти росіян та своїх родичів і побратимів, які жили в Україні. Водночас кошовий повідомив російського генерал-губернатора в Києві про військові приготування кримського хана, також попросив підданство, як це було раніше. Цього разу царському двору були потрібні козаки. Котрі на випадок війни з Туреччиною ,,могут быть весьма полезны”, а тому відпускати їх у табір противника нерозумно.

Довідавшись про вихід запорожців із Кам’янської Січі, Пилип Орлик направив їм маніфест, в якому картав козаків, за те, що вони дали себе ошукати.

Для запорожців період відвертої ворожнечі з російським урядом завершувався, розпочиналася нова сторінка їхньої історії, відзначена по часті прикладами військової співпраці з ним, боротьби за збереження козацьких давнин – славетних прав і вольностей запорозьких.


ВИСНОВКИ


Запорізька Січ, її цінності, традиції та символи стали своєрідним життєвим кодом розбудови української козацької нації. Спираючись на цю твердиню, запорожці понад сторіччя відважно охороняли рідні землі від руйнівних вторгнень татарських і турецьких завойовників з півдня, брали активну участь у численних визвольних повстаннях українського народу проти панування Речі Посполитої, відстоювали Україну від зазіхань з боку царів і бояр Московщини, формували власну козацьку демократичну республіку в пониззі Дніпра, опікували православну церкву, що освячувала їхні визвольні змагання і державотворчі зусилля.

Запорізька Січ становила значну військову силу, з якою змушені були рахуватися не лише Крим і Порта, але на яку воліли спиратися як правителі Речі Посполитої, так і монархи інших держав (Росії, Австрії та ін.).

Додати документ в свій блог або на сайт


Схожі:

Тема: Кам iconРішення 30. 09. 2011 №12 Про звіт директора комунального підприємства «Агросервіс Кам’янка» Кам’янсько-Дніпровської районної ради
Кам’янсько-Дніпровської районної ради від 28 грудня 2007 №3 «Про розмежування основних функцій щодо здійснення повноважень з управління...

Тема: Кам iconДодаток 1 до рішення Кам'янсько-Дніпровської районної ради від 10. 02. 2012 №5 Мережа лікувальних закладів Кам’янсько-Дніпровського району з 01. 05. 2012 року
...

Тема: Кам iconРішення 30. 09. 2011 №15 Про передачу огорожі з балансу Кам’янсько-Дніпровської райдержадміністрації на баланс Кам’янсько-Дніпровської
Кам’янсько-Дніпровської районної гімназії «Скіфія» від 25. 08. 2011 року №128 щодо передачи огорожі з балансу Кам’янсько-Дніпровської...

Тема: Кам iconРішення від 26. 06. 2012 №16-23 / VI м. Черкаси Про зміну межі села Косарі Кам’янського району
Кам’янського району, розроблений дп „Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою”, враховуючи позитивні рішення...

Тема: Кам iconРішення від 08. 09. 2010 №36-52/ V м. Черкаси Про зміну межі села Юрчиха Кам’янського району
Кам’янського району, розроблений дп „Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою”, враховуючи позитивні рішення...

Тема: Кам iconРішення 30. 09. 2011 №13 Про звіт завідуючого комунального підприємства «Кам’янсько-Дніпровська районна комунальна аптека»
Кам’янсько-Дніпровської районної ради від 28 грудня 2007 №3 «Про розмежування основних функцій щодо здійснення повноважень з управління...

Тема: Кам iconРішення 30 грудня 2011 №6 Про зняття з балансу Кам’янсько-Дніпровської районної ради об’єкту нерухомості
Кам’янсько-Дніпровської районної ради об’єкт нерухомості,який розташований за адресою: м. Кам’янка-Дніпровська, вул. Набережна, 88,...

Тема: Кам iconРішення 30. 09. 2011 №11 Про встановлення тарифів на послуги комунального підприємства «Кам’янсько-Дніпровський ринок»
«Кам’янсько-Дніпровський ринок», згідно з вимогами регуляторної політики та на підставі розрахунків наданих підприємством, Кам’янсько-Дніпровська...

Тема: Кам iconРішення 30. 09. 2011 №16 Про призначення на посаду редактора з обов’язками директора Кам’янсько-Дніпровської районної
Про розмежування основних функцій щодо здійснення повноважень з управління об’єктами спільної власності територіальних громад сіл,...

Тема: Кам iconРішення 25 травня 2012 року №23 Про припинення діяльності комунального підприємства «Житло» Кам’янсько-Дніпровської районної ради
«Житло» шляхом приєднання до «Кам’янсько-Дніпровського комунального проектно-виробничого, архітектурно-планувального підприємства»,...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©lit.govuadocs.com.ua 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи